Кринж від ШІ

Привітулі, любі читачі і автори. Побачив блог від Hanna Trunova, де вона ділилася своїми кринжовими картинками від ШІ, і собі вирішив накидати свої “шедеври”, згенеровані по ходу ілюстрування книги “Сталевий голод”.  Думаю, буде не менш смішно і дуже весело. 

Отже, ось так ШІ бачить дівчину з робомишею. 

Ось так синю стрічку на пораненому оці лейтенанта

Ага, чого там морочитися, якщо можна синьою ізолентою заліпитись.

Ось таке уявлення ШІ про антигравітаційну установку

Нічогенько так зависла дівчина :-))

А ось так ШІ бачить кадета

Надів миску на голову, і радіє. :))

Ось Малік сам себе ножем ріже, а що, може так лейтенант більше злякається

Ось медсестра-андроїд. Така сексі-кексі, прямо ням!

Ось ще краще, кіборгиня з голим пупиком і залізним бюстом

,

Ну, ні, давайте без кексу, краще нехай у ГГ волосся одного кольору буде, 

або якщо один очкарик, то нехай і інший теж, щоб “не обідно було”.

Або якщо у хлопця вовчі вуха, то треба і дівчині приліпити, навіть якщо вона в аватарі Червоної Шапочки

а якщо хлопець читає газету, то однозначно, щоб на фоні таких же шпалер. Може, у домі ремонт затіяли, а ми й не знаємо. 

А так ШІ бачить молоду бабусю

Нічогенька така, правда, хоча бувають і по-молодше.

І насамкінець няшечки- роботи. Когось вони мені нагадують. По-моєму, з мультика про Алісу, яка з татусем у космос літала. 

А я ж замовляв сонних роботів, тільки незрозуміло, де у них зад, де перед.

Тут вони самі над цим питанням задумались

А тут вже подушечки приготували

А тут взагалі кринж, бо не зрозуміло, де роботи, а де подушки. 

Ну, таке. 

Добре, досить, а то животики порвете від сміху. 

Пишіть у коментах, які з запропонованих вас найбільше повеселили, а я відкланююсь. 

Бувайте, мої котики і кицюні. 

Частіше посміхайтеся, бо прийде Бетмен і з’їсть весь ватман. 

З повагою, Павло Книжнов.

P.S. На ваші запити докидую ще декілька картинок. 

Ця ілюстрація ще сяк-так. Схоже на медитацію перед сном, або перехід на режим низького споживання електроенергії.

Тут роботи мало того, що різко виросли, але ще й вирішили у карти перед сном пограти чи може прощаються, бо не знають, чи їх зранку ввімкнуть і вони одне одного побачать.

А це моя улюблена, няшна няшечка. 

Ну пупсята тобі, і все. Такі слухняні, що аж заздрісно. У мене діти так слухняно в ліжко не лягають, бо весь час заганяти треба.

Все, я побіг писати на флешмоб. І що я собі думав, коли на драматургію замахнувся? Кринджову п’єсу-казку, бач, заманулося написати. Ото влип, аж відлипнути від компа не можу, так затягує. Як тільки допишу, то наберусь наглості і виставлю на ваш розсуд, любі мої котики і кицюні. 

Завжди з повагою до вас, ваш Няв-Няв котяра. Тобто, Павло Книжнов.