Чи були ви білою вороною? \візуалізація

Привіт, любі друзі!) Що ж, вчора я виклала нову главу мого роману Дім втрачених ілюзій, яка має назву "Біла ворона". Хто ж в уже відомій компанії став білою вороною? І чому? 

Якщо говорити про мене, то в школі були часи, коли я була білою вороною. В той час, як усі мої подружки ходили на дискотеки і зустрічались з хлопцями, я літала десь у книжних світах та закохувалась у вигаданих персонажів...) Тому в таких от підліткових компаніях я і була білою вороною, хоч, на щастя, булінгу не переживала (хіба що зовсім трошки). Було б цікаво дізнатися, чи були ви колись білою вороною, що відчували себе не частиною компанії, а навпаки — лишньою\лишнім? 

Така участь спіткала одну з моїх героїнь. Еріка — напівкровка, красива, розумна, дівчина, у якої були всі шанси стати своєю в нашій головній компанії. Що ж вона такого зробила, що її не пиймають? 

— Та пожартував я, заспокойся, чувак. — Вираз обличчя Макса, втім, говорив протилежне. — Добре, з нею розберемося пізніше. Часу для розмов у нас тепер вдосталь. Нехай спочатку прийде до тями і усвідомить, що потрапила в реальність, а не в сон. Як би дахом не поїхала, бідненька. Стільки потрясінь...

   Максим нахабно посміхнувся і закотив очі. Тієї ж секунди в його чоло влучила величезна шишка, яку кинула Еріка зі властивою напівкровкам точністю. Її бурштинові очі так і палали люттю, зневагою та бажанням дати здачі. Що ж, найпевніше  їхню нову знайому чекає участь білої ворони. Після того, що сталося, до неї ставилися з упередженням і настороженістю.

Що ж, далі буде видно, чи до неї змінеться ставлення, адже дівчина буквально втратила все і їй навіть повертатися немає куди. Тепер вона, як і інші, стала заручницею прекрасного паралельного світу, який, втім, зовсім не такий безпечний, яким здається на перший вигляд. Ось, до речі, як виглядає місце, куди вони потрапили в цей раз:

Оглянувши навколишню місцевість, Ден зрозумів, що вона значно відрізняється від колишніх локацій. Височенні сосни грізно розтинали сонячну імлу, що невагомими хмаринками блукала навколо. Напівпрозорий туман набув багряного кольору та почав віддалено нагадувати розбавлену кров. Сонячні промені неохоче пробивалися крізь дивний морок, що лише частково нагадував сутінки. Земля була встелена шишками, колючими бур'янами, пожовклою травою і невідомими рожевими квітами, дуже схожими на зменшені кульбаби. Пейзаж, як і раніше, виглядав незвично і дивно: ті самі контрастні відтінки, нестандартна суміш кольорів і невідомі рослини. Оточуюча місцевість більше не нагадувала райський сад, що стало ще одним новим відкриттям. Надмірна загадковість і лякаюча краса природи були наскрізь просякнуті тривогою, яку Ден відчув на інтуїтивному рівні. Швидше за все, їх перекинуло за багато кілометрів від колишнього місця і лишалося тільки здогадуватися, що обіцяє ця нова, невідома частина лісу.

Що ж, схоже наших героїв справді чекає щось небезпечне. Але що? Відповідь далі... ( ШІ чомусь побачив моїх героїв азіатами, але нічого, пробачимо йому цей промах.))

Але, до речі, не тільки Еріка відчуває себе білою вороною. Наш головний герой Ден — також. Після останніх подій не всі в команді повністью йому довіряють, хоча він був їх лідером. Та й з Ерікою у нього багато спільного. 

Але що ж на них всіх чекає після заходу сонця? Адже що принесе ця частина лісу, невідомо, та й навколо блукає якась невідома небезпека...

Штучний інтелект буває мене тішить, тому вибачайте за таку кількість ілюстрацій. На цих трьох, що вище, Ден дуже схожий на того, який він у моїй уяві, тому не можу обрати щось одне...) 

Але, що ж приховує пелена ночі? З ким Дену прийдеться мати діло? Картинки проспойлерили...)))

Ось так от побачив ШІ візуально мою останню главу...) Він старався, тому якщо щось не так, вибачайте йому...)