Привітос, друзі мої. Ну що, історія "Сталевого голоду" планомірно котиться до фіналу, а я для вас вже приготував добавку у вигляді смачного еспресо Розділ 19 з фірмовою пінкою "Парк розваг, "Око" і комп'ютерний баг". Швидше біжіть куштувати, а то кава охолоне. Не забудьте поділитися враженнями в кометнарях. Особлива дяка тим, хто підписується на автора, додає до бібліотек, лайкає та коментує. Уті-путі, ви мої хороші, як же я вас люблю і ціную, ви навіть не уявляєте.

А тепер відставимо лірику і додамо трохи заманухи з нового розділу:

ШІ Віктор офігів від таких звинувачень і, не довго думаючи, відповів:

“А до чого там я, Вітусю?  Хіба я винен, що двадцять років тому Сонце здуріло та по всій Землі низка кривавих аврор утворилась і, як наслідок, вся електронна техніка збій дала, бо повсюдно електрика пропала? Ввімкни мізки, бо зараз вони схоже, вимкнені і у тобі людські емоції говорять. Твій хакер тебе обдурив, а ти повірила. Він не маму в тобі знайшов, а тупо тебе використовує, бо мені насолити хоче. Не знаю, у чому я перед ним провинився. Може тим, що рідна матуся його до дитбудинку з моєї подачі здала, бо я її громадянства Ентрополісу позбавив і у гетто заслав,  чи може тим, що я розумніший від нього, а можливо просто тому, що він елементарно, псих, але ти! Ти мала б знати, що у твоїй смерті планета Сонце всьому виною, а не я. Я просто штучний інтелект, а не Архітектор Всесвіту, хоча і мрію його перевершити."

А ще у цьому розділі з'явиться зацікавлений помічник. Хочете дізнатись, хто він і чому так любить каву попивати? А не скажу. Самі читайте. Яж не так просто пасхалки по всій книзі розкидаю, щоб добровільно їх у блозі пояснювати. Читайте самі, будь ласка, і не робіть автору нервів. Досить того, що їх мені головні герої роблять.

Так от, це таксист. Ідемо далі. Туди далі має з'явитися ще дехто. Вгадайте з трьох разів, хто, або це треба буде книгу відкривати, а не тут очима від цікавості лупати. Без образ, я ж для вас стараюсь.

Загалом, думаю, цікавий вийшов 19-й розділ, а як себе покаже 20-й, фінальний, одному богу відомо, бо я ще його не зафіналив. Побажайте удачі мені і моїй невтомній музі, бо вона нам ой як знадобиться.

Ну все, я побіг, котики ви мої і кицюні. Ще завтра один разок вас побалую, і все. Фініта ля комедія, тобто, книга.

Усіх сфотографував і до власної цифрової бази додав.

З повагою, ваш ШІ Віктор. : - (

Ну ти і гад, Вітьку, навіщо до мого блогу вліз, я до тебе на весілля не напрошувався.

З повагою, ваш Павло Книжнов. : - )

Хух, тепер все вірно. Ура.