Дякую за бест для Стихійного лиха!

Вітаю всіх!

І дякую всім моїм читачам і друзям, що мене підтримують! Ви всі найкращі)) Завдяки вам я сьогодні третя у рядку бестів! Розумію, що ненадовго, але таки приємно засвітитись там)) 

А СТИХІЙНЕ ЛИХО все ближче до фінала. Дуже хочеться спойлернути, але не буду, бо втрачу всю інтригу. Єдине, що можу, трохи спогадів Теаса, котрий хоч як, а ще має з'явитись бодай на шляху до тієї землі вічно молодих.

За нього ніхто ніколи не боровся. Навіть власна матір. Зрозумівши, що не може позбавити сина прокляття, вона зробила все, аби приховати це, хоча чутки й ходили. Вона не могла допустити, щоб у володарки лісу Фораойсе Сіорай дитина була настільки проблемною. А він вже звикся з цим, хоча й було боляче, й не очікував ні від кого інакшого ставлення до себе.

Проте, Зоревій вразив його з перших кроків. Нікому не було ніякого діла до його походження, яким би воно не було. Навпаки, з ним шукали дружби, а цього він і боявся. Сподівався, що в чужому світі буде одинаком, й прокляттю не буде виходу. Та зламався вже на тій скаженій. Йому ледве не фізично було погано, коли не бачив її, й не міг зрозуміти – чому?

Чому йому було боляче, коли ображали її? Чому ним опанувала страшенна лють, коли та ідіотка-староста ледь не втопила ту малознайому дівчину? Чому його так тягнуло до неї?

Схоже, прокляття раніше за нього зрозуміло причину й прокинулось. Прокинулось, щоб забрати в нього найдорожче – те, для чого й було покликане. Зрозуміти б – за що?!

І хочу запросити до смачних знижок від моїх колег:

пориньте у вир божевільних буднів магічної служби у ВІДЬМІНІЙ СЛУЖБІ КУР'ЄРІВ Юлії Богути. Повірте, магія не вирішує всі проблеми - інколи вона їх додає. А як їх розв'язувати - сьогодні можна вигідно дізнатись))

А якщо вам більш цікаві проблеми реального світу, то це до ВІРИ У ТВОЄ КОХАННЯ Юлії Міхаліної. От тут би я не відмовилась від магії, бо з такими проблемами простому смертному розгребтись практично неможливо, й герой просто по межі йде...

Всім приємного читання й мирного неба над головою!