Здається ще вчора єдиним сенсом було дочекатися улюбленого мультфільму; Маминого сніданку який був найкращим; Літа або ж зими; Про незліченні та неможливі мрії які хотіли та давали собі слово здійснити. Донедавна єдиний клопіт був завжди радіти. Тепер радість - Це мрія без шляху. Наше життя від самого початку має шлях, але ми йдемо небом полегшуючи його не живемо так як хотілося б, живемо в реальності якої не існує насправді. Здається теперішнє - це кінець, а 
здавалося Це початок !?