17 розділ "Пір року. Зникнення Зими", "Нічний жор", здорово мене вимучив, але ці муки були того варті. Мій перфекціонізм волав на повну. Хотілося стрибнути вище власної голови й прописати все так, щоб вийшло гарно. І тому цілі години йшли на копирсання в словнику в пошуках того самого потрібного слова. Сподіваюсь, мені вдався мій задум ♥ 

Цей розділ неочікувано став найбільшим. Персонажі "зажралися" на 50 932 символи (8 091 слів). Я сама в шоку! Не хотіла ж писати аж так багато... Але воно вийшло само)) Це ще я деякі сцени перенесла в наступні розділи, а дещо взагалі викреслила! 

Однак мені здається, що спостерігати за хімічними реакціями та діалогами Майка та Діани можна вічність!

♥♥♥

Тут буде дуже багато кави, щиросередні розмови під нічним небом, кошмарний сон, який заледве не переріс у 18+ та палка сцена. 

♥♥♥

✨️

― Тут дійсно гарно… ― видихнула вона, злегка повернувши до нього голову. Його щоки спалахнули ямками.

― Радий, що тобі подобається, ― широко посміхнувся Майк. І знічев’я, немов чогось присоромившись, набурмосився, звівши брови на переніссі, та втупивсь у водяну гладь.

Запанувала стривожена тиша, порушувана лиш плескотом води та тихомирним диханням вітру. Десь там вдалині, де нічне небо зливається з океаном, навіки загубилося Діанине звичне життя. Вона була в цьому достеменно впевнена.

✨️

Друзі, тримайте свої телефони міцно й не кидайтеся ними об стінку)))

По собі знаю, що коли в книгах подібні моменти, як в цьому розділі, книга страждає в першу чергу від моїх ударів)))

Переборовши вагання, Діана обійняла його за стан. Свідомість неквапом та без вороття затемнилася від нежданої млості. Діані хотілося, аби хтось взяв та й зупинив час: щоб навічно бути обплетеною сильними руками Майка, які торкалися її з негаданою до цього обережністю та ніжністю; щоб на віки вічні зостатися в цій миті ― крихкій, казковій, невагомій; щоб насититися кожною клітинкою тіла пахощами ефемерної ночі, що була схожою на хиткий сон на світанні.

✨️

Коли та обережно всілася, Майк мерщій накинув їй на плечі другий плед, навіть не вслухаючись у її недолугі заперечення.

― Тут холодно, ― пояснив він. ― А ти така худюща, що від одного стукоту зубів на друзки розлетишся.

Діана зиркнула на нього таким осатанілим поглядом, на який тільки була спроможна. Майк на це, здавалося, зовсім не зважав: з байдужою фізіономією передав Діані кухоль.

― А ти від гарячого напою дивись не розтань, ― намагалася вщипнути вона. Майк, який цієї миті якраз надпивав каву, несподівано реготнув прямо в кухоль.

― Та вже постараюся.

✨️

Приємного читання! 

♥♥♥ 

Не забудьте залишити відгук.

Кожна зворотна реакція змушує серце автора радісно підстрибувати

й чимдуж бігти писати продовження

♥♥♥