Любовні флюїди та розділ два в одному

Вітаю шановних читачів, авторів, всіх поціновувачів жанру "Кіберпанк" та любителів пікантних моментів у книгах. Писав, не міг відліпитися від героїв, так вони мене заворожили своїми прихованими бажаннями. Герої були на грані, а я з усіх сил намагався не перешкоджати їм, та одночасно не перейти межі дозволеного. Це ж не 18+.  Що з цього вийшло, вирішувати вам. Дуже вже хотілося б почути ваші коментарі, або тут, або під книгою. 14-й розділ вийшов великим, та я все одно вирішив не ділити його на два. Тож насолоджуйтесь, будь ласка. 

Сталевий голод

Знову таки, трішки заманухи. 

— Може, ти вагітна, Дін-Дін-212? Дивись, усе збігається. Спеку погано переносиш, від запахів нудить, свідомість втрачаєш. А жених знає?

Лейтенант зробив заговірницький вигляд, підійшов, і нахилився до вуха Дін-Дін.

—  Слухай, мала, я все зрозумів. Значить, так: твій жених дізнався, що ти вагітна, до того ж, не від нього, розповів батькам, а ті розізлилися, вирішили помститися за сина, тому і запустили цифрового черва у локальну мережу Ентрополісу. Це щоб ти з житлової капсули не вийшла і швидко від задухи померла. Їм же нерідних спадкоємців не треба. Правда ж, все сходиться?

Сусідка така красуня, не дивно, що Бер не міг стриматися. Ясно, що пікантні сцени я вирішив не виносити на загал, кому цікаво, самі подивляться.

А тут сцена замаху:

— Стій, і не рухайся, а то ножем кину. Я вмію ножі метати. Тато навчив. І не бреши мені. Так, це правда, я андроїд. І що? Мама мене попереджала, щоб я дружив лише з собі подібними, та не зв’язувався з людьми, бо люди думають одне, говорять друге, а роблять третє. А тато підтверджував, що всі люди – патологічні брехуни і спати не ляжуть, якщо сто разів не збрешуть. Чуєш, ти, шкіряний мішок! Андроїди кращі за людей, бо ніколи і нікому не брешуть. Ясно тобі? Це через таких, як ти, люди вбили мою маму і тата! Ні, це ти їх убив, чуєш?

Голос андроїда задрижав і було таке враження, що його систему глючить від електричних розрядів.

— Я п-піду у п-оліцію і тебе п-посадять. П-п-підожди, п-пошкодуєш, що мене сп-п-палив!

Читаємо, якщо подобається, ставимо лайки, додаємо до бібліотеки, щоб не втратити, та підписуємося на автора. Я хочу побачити фідбек, бо це неабияк мотивує. 

Всім гарно провести час за читанням. 

З повагою, Павло Книжнов.