Всім привіт. Ніколи раніше не вела свого блогу, та все рано чи пізно треба пробувати.
Не знала куди звернутися за порадою.
Я в цьому ремеслі не давно. Раніше балувалась казочками, чисто спробувати наскільки читабельно в мене виходить. Зараз почала вже більш серйозну(на мою думку) роботу. Та тут постала переді мною дилема. На свойому гаджеті, тобіш чорновий варіант, в моїй роботі з якогось дива я почала писати доволі відверті сцени, а коли почала публікувати то тут я трішки сіла на попу. Виявилося що я соромлюсь таке викладати, все ж таки, на мою книгу можуть натрапити ті хто мене знає в лице. От і як бути? Викладати як є, чи все-таки прибрати отой сором? Дякую за будь який відгук.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ теж проходжу через цей етап, якщо й кажу, що пишу, то не розповідаю, що вже публікую, якщо кажу ,що публікую, то не кажу під яким ім'ям))
Зазвичай це проходить, як кажуть старші колеги) Але не хвилюйтеся, якщо ви отримуєте задоволення від процесу створення книги, то не варто оглядатись на думку інших)
Валерія Оквітань, Дякую від щирого серця за вашу підтримку, це виявляється для мене важливо))
Зі свого досвіду та досвіду моїх знайоми одноліток, які пишуть, можу сказати, що через це проходять майже всі (принайні ті, хто починає писати у відносно молодому віці 13-25 років) і не всі наважуються публікувати хоч щось через страх та сором'язливість навіть під псевдонімом. Якщо ви почали це робити - не варто зупинятися. Також перечитувати свої перші роботи не раджу. Немає межі довершеності, тому перечитування зупинить вас на одному місці. Просто пишіть, редагуйте помилки, але через час не варто повертатися до перших творів. Їх перечитування викликає лише зайві сумління. Читач та прихильник на цей твір може бути завжди, навіть якщо вам, як автору, перші свої роботи з часом не подобаються.
Стосовно того, що вас хтось зі знайомих знайде... Як би це прикро не було, але більшість в кращому випадку похвалить, але ніколи не прочитає. Не виключаю того, що це просто в мене така ситуація, бо з часом я почала відкрито казати про своє хобі. Якщо хтось зі знайомих і прочитає, навряд скаже щось негативне. Людина скоріше недочитає або промовчить стосовно недоліків. Тому просто пишіть для себе. З часом ви приймете своє хобі і не думатимете про те, що хтось подумає
Камі Мир, Взаємно
Вовка боятися, то в ліс не ходити. Так і життя мине, і ви пожалкуєте, що боялися. І не називайте написане вами "писаниною". Ставтеся до своїх текстів з гордістю
Інна Камікадз, Дякую за пораду і підтримку. Я вже давно свої творіння називаю роботами або витворами, просто щось найшло на мене в ході написання цього посту))
Оксана Дичка – це Ваше справжнє ім’я чи псевдонім? Якщо псевдонім, то не варто хвилюватися. Ви можете творити те що забажаєте інкогніто.
Якщо реальне ім’я… У мене теж була така дилема. І я питала поради у іншої авторки. І ось що мені написала Рошаль Шантьє: «Щодо позначки 18+ ми всі дорослі люди, і секс є частиною нашого життя. Не бачу причин для кепкування».
А якщо знайомі кепкуватимуть з Вас через «сором», то запропонуйте їм написати інтимну сцену. Тоді вони зрозуміють, що аби творити книги 18+ потрібний талант і наполегливість, а не хтиві фантазії)))
Бажаю Вам удачі)
Селена Рейні, Так, це мій псевдонім, я вирішила вказати прізвище бабусі. Наврядчи щоб хтось пам'ятав її серед моїх знайомих.
Де зазвичай можна "закинути" впершу чергу? (На мою думку) Там де сидять усі свої))
Дякую за пораду та підтримку.
Дуже багато хто із письменників соромиться публікувати свою творчість, і не тільки відверті сцени. Моя думка, що це почуття варто перебороти. Якщо написане вам самій подобається, ви задоволені своєю роботою - варто її показати світу. Успіхів та натхнення!
Володимир Забудський, Дякую за пораду та підтримку
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати