Мій перший прочитаний кіберпанк

Усім привіт) Останнім часом я почала багато читати. Звичайно темпи не такі, які в мене були у 16-18 років, але…

Я краще промовчу, що все ніяк не можу дочитати 60 останніх сторінок паперової книги “Зруйнувати королівство”, і дочитати електронні книги про драконів, які я вже наполовину прочитала…

Щось мене не туди понесло, бо я хотіла поділитися враженнями про те, як я вперше український кіберпанк читала. За 6 днів впорався.

Я вже давно дивилася на цей жанр, велика кількість книг цього жанру знаходиться у моїй бібліотеці на Букнет, а 17 березня я нарешті наважилася та почала читання. Жертвою моєї цупкої уваги стала книга “Віртуозна гра” Оскара Бласта.

Коли я тільки почала читання, в мене одразу з’явилася асоціація з чимось середнім між фільмом “Останньому гравцю приготуватися” та аніме “Майстер меча онлайн”(дивилася не до кінця, мене вистачило на півтори сезони). Виглядало це все красиво та динамічно.

Потім в історії почали з’являтися й інші персонажі, але мені вони здалися трішки плоскими та картонними. Не дуже розкритими, бо вони з'явилися лише в невеликих фрагментах. Друга половина книга наче пришвидшена, мені не вистачило атмосфери виживання, почуттів героїв та їхньої взаємодії. Але це моя суб’єктивна думка. Не виключаю ймовірності того, що я помиляюся або просто щось не так зрозуміла.

Не можу не відмітити того, наскільки цікаво було прописано детективну лінію. Послідовно, логічно, цікаво. Навіть смерті були в ході розслідування. Це дуже круто, бо інколи в книгах, де детективна лінія не є головною, після одного вбивста маніяки чомусь зупиняються, хоча це не підходить до опису їх характеру.

Гріх буде не згадати і про неймовірну пані Гросу. От якщо в “Аріас. Тінь короля” моїм фаворитом був начер, то в цій історії – це пані Гроса. Вона весела, розумна, кумедна. Хочу в старості бути схожою на неї.

Особливо захоплює прописання України, де майже всі грають у Віртуозну гру. Автор продумав багато важливих аспектів: наявність не граючої частини населення, спеціальні ліки, відкритість кіберсвіту, побутові моменти, про які легко забути, але вони є важливими.

У підсумку можу сказати, що історія мені дуже сподобалася. Я обов’язково додам й інші книги автора до списку своїх планів.

До речі, паралельно з “Віртуозною грою” я також читала оповідання Лари Роси “Сім кроків до життя”. Дуже комфортна, приємна та весела історія, тому для себе я вирішила, що спробую прочитати й інші твори авторки.

До речі, в неї сьогодні діє знижка на книгу “Чорний діамант корони”, тому я просто не могла не скористатися нагодою. А завдяки програмі лояльності, наважилася купити другу частину дилогії, та й на додачу “Стихійне лихо” придбала. Сподіваюся, що впродовж 5 днів мені прийде стипендія і я встигну придбати й інші книжки зі знижкою, але тут як пощастить.

Поки що я планую дочитати ще ті 3 книги, які вже почала читати, а далі вже подивимся, бо в мене і придбаних книг багато, й безкоштовних у бібліотеці неймовірно багато…

Якось так… На все добре! Бережіть себе)