Чому ви почали писати? Поговоримо?
Вітаю, автори! Сьогодні хотіла б просто поговорити з вами. Мені доволі цікаво, чому ви почали писати на Букнет. Хоча, не тільки на Букнет, а й узагалі. Чому вирішили придумувати історії? Може, для когось, чи для чогось? Пишіть в коментарях, мені доволі цікаво дізнатися))).
А що до мене, то історія доволі весела). Я почала займатися писаниною ще десь в початковій школі, але тоді це були доволі коротенькі та швидко закінченні твори. Мені не дуже та й хотілось писати щось величке.
А от самі історії почались з доволі смішного, на мій погляд, моменту. Коли я була молодшою, то дивилась по телевізору один мультсеріал). І от я дивлюся, і дивлюся, а потім Бац! Він завершився. Так вийшло, що я поїхала в село на літні канікули, і там почала придумувати продовження цього мультфільму. І мені стало так сумно, бо я розуміла, що ця історія так і залишиться просто в моїй голівці(. І от, коли приїзджаю додому, то вирішую почати працювати над коміксом. Він вийшов таким смішненьким по мальовці, але я його і досі бережу. А потім і подумала спробувати писати книги. І от тепер я автор-початківець Букнету. Це для мене просто заняття, яке дарує такі уявні крила. Я обожнюю писати. Це часточка мого життя.
Тож приєднуйтесь! Пишіть про свою історію початку писання книг. Буду рада почитати. До нових зустрічей!
Просто Віка)
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю!
Я ніколи в житті навіть не замислювався над тим, щоб податися в письменники. Вчився на дизайнера-графіка, потім працював за професією, і вся моя творчість крутилася довкола малюнків. Однак, в 2018-му моє життя різко звернуло вбік і полетіло в прірву. Я осліп і став жити за рахунок апарату. Життя перетворилося на існування, замкнене у стінах квартири. І в якийсь момент, щоб просто не з'їхати з глузду, я почав вигадувати історії. Вони жили лише в моїй голові. Допоки я не захотів їх записати. Це стало доволі проблематичним завданням. Для початку довелося досконало вивчити клавіатуру, а попутно встановити вагон допоміжних програм для сліпих. Як вже зрозуміло, з цим я впорався... =)
Тепер, письменництво для мене – це можливість втекти від реальності у вигадані світи, де я можу робити речі, які в дійсності для мене назавжди залишаться нездійсненними. Тому наразі, твори – це моє життя)
Щоправда, пишу дууууже довго, але читачі відносяться з розумінням =)
Віка Лукашук, Щиро дякую) Навзаєм! ♥♥♥
У мене був тернистий шлях)) Моя бабуся виховала мене на казках власного авторства. Покійний дідусь постійно приносив у мою кімнату чергову книгу, яка його вразила. У 9 класі подруга закохалася, і почала писати вірші про кохання. Я і собі почала. Пізніше завела зошит і з віршів перейшла на прозу. Однак у мене ці історії були такі депресивні, що хоч вішайся - постійно хтось вмирав)) Потім давала їх читати подружкам. Моя вчителька укр.мови давала нам писати твори, і, начитавшись моєї писанини, вирішила взяти наді мною шефство)) Поему "З думкою про Україну" (до речі є на сайті), яку я написала, вона відіслала на всеукраїнський конкурс, де вона зайняла, якщо не помиляюся, 2 місце. Та то таке)) В університеті мені попався викладач, який сказав, що писання - це не моє)) Я послухалася і на деякий час перестала писати) Коли народила сина і сиділа над дисертацією, хотілося вішатися. Щоб не збожеволіти, почала писати про будні матері (теж є на сайті). А потім і невеличку книжечку для сина "Казка про Маленьке Диво". А вже після переїзду до Португалії 6 років тому захотілося поділитися, як нам тут живеться. І пішло-поїхало. Блог, потім художні книги, і нарешті "Букнет". Такий буремний шлях))
Ньюбі Райтер, Дякую!!!!
Я пишу бо не можу не писати. От уявіть, що ви, довго деручись обривистим схилом, досягаєте вершини. Перед вашими очима постають живописні горизонти і незвідані далі... По шкірі бігають мурахи і ви вдихаєте на повні груди, що аж дух спирає від необмеженості просторів. І як таку красу можна залишити тільки для себе і не поділитися з іншими?
А чи письменник я? Грець його знає. Вже потім, люди назвуть це так, як будуть вважати потрібним. Головне сам шлях. Правда у когось він, як політ комети чи падаючого астероїда в атмосфері. Коротко, але ж як яскраво...)
Це можливість хоч далеко, але наблизитися до Бога, де все вирішуєте Ви.
Правда в примітивному розумінні Бога. Як сказав би Лесь Подерев'янський, всі ми створені для того, щоб стати богами, але ні.....я не дотягуємо :)
Zinkevych Ihor, Як гарно сказано! Дуже філософські слова). Дякую за вашу чудову історію та думки). Усього найкращого! Натхнення та радості)))
Писала стільки, скільки себе памятаю. В дитинстві обожнювала вигадувати різні історії та розповідати батькові. Він завжди їх з увагою слухав ) А мама згодом порадила записувати усе у Ворді. Так й почався мій письменницький шлях)) писала в школі на телефоні фанфіки по улюблених серіалах, а вдома свої власні книги із паршиво продуманим сюжетом і картонними героями)) але я сама себе створила, сама вдосконалилась, і коли оглядаюсь назад, зовсім не відчуваю сорому за ті писульки. Вони сформували мене таку, як зараз. Завдяки їм я розвивалася, як автор. Завдяки всьому цьому я зараз тут) і цікаво, куди цей шлях заведе мене далі)
Amilazka, Як приємно, коли батьки підтримують в твоїх ідеях). Рада, що ви продовжили писати, адже треба займатися тим, що подобається! Дякую за таку чудову історію про початок написання книг))). Усього найкращого! Натхнення)
Я почав писати свої перші твори, коли мені було 10 років. Тоді це були короткі вірші, комедії та розповіді з уривками романів мого улюбленого мультсеріалу "Губка Боб Квадратні Штани". Потім, писав пародії та продовження деяких російських мультсеріалів (це "Лунтик" та "Смішарики"). І згодом, я з'єднав деякі мультсеріали з іграми (тобто, з'єднав Губку Боба та Рослин проти Зомбі (гра така)), і в результаті чого, на мою думку, у мене вийшов твір жанру міського фентезі (якщо я не помиляюсь, звісно). І з тих пір, минуло п'ять років, і я до сих пір придумуваю ідеї для своїх творів, деякі тексти та повісті про реальне життя, меми, короткі романи, та жарти. І таке інше. Початок мого написання: 2019 рік, точно середина червня. Доречі, я малював деякі комікси від відомих із журналів жартів та на рахунок коміксів й комп'ютерної гри, й самого мультсеріалу. Скоро взагалі впаду в обморок від віртуального до реального світу (просто жарт, я для уяви). На Букнеті вже другий місяць, появився цього року, 3 січня, перша книга, написана мною, "Вірші про природу" стала популярною, адже набрала більше ста переглядів. Пишу паралельно твори для дітей (дитяча література).
Стружик Лев, Тепер про вас відомо трохи більше). Доволі гарна ідея вивчати нові жанри(їх і справді багато). Доволі цікава ідея черпати натхнення з картин. Дякую ще раз, і всього найкращого! Бажаю вам натхнення на майбутні книги)))
У мене це почалось з Букнета. У якийсь момент я захопилась фентезі, от читала читала. А потім зрозуміла що теж хочу щось таке написати і опублікувати. Перша книга яку написала і показала рідним була скоріше схожа на щоденник. Дуже рано і моментами незрозуміло. Пізніше я почала працювати над своїми навичками, вчитись. І ось публікую вже на Букнеті) як колись і хотіла. І це тільки перший крок)
Аміла Даймон, Так добре, коли мрії здійснюються. Дуже рада за вас! Дякую за таку чудову історію про початок написання книг. Усього найкращого!))). Натхнення та багато-багато радості)
Я почала писати, бо втомилася тримати всі свої сюжетні лінії та картинки з улюблених сцен у себе в голові. Ще коли давно-давно читала фанфіки на fаnfiction.net, подумала: а чому б не записати всі свої сюжети так само? Та й пішло потроху.
Марія Глуханіч, Я також раніше придумувала історії у себе в голові). А потім : Бам! І вони вирвались в мої книги. Дякую за історію про написання книг. Усього найкращого!)))
Я почав писати, адже складні історії не виходило подати через серіали чи фільми. Точніше виходило, але це вимагало значно більше часу, ніж просто написавши книгу! А справжніх романів, сюжетів та історій у мене в голові за 3 роки творчої діяльності в сфері кіно більше, ніж вдосталь!
Вадим Булава, Добренько, буде цікаво прочитати)
В школі люто ненавиділа писати твори, але от вигадувати історії, то аж бігом))) В більш зрілому віці з'явивилось щось типу неврозу, ахах. Читання перестало "вставляти", все не те і впала в нечитун. Фантазії в голові теж не давали спокою, але завжди думала, що не маю таланту, щоб перенести з голови "на папір" все так, як би хотілося - тобто, ставила собі "діагноз" відсутність таланту. Зрештою нав'язливі думки "добили" і я здалася: як напишу так напишу. Якийсь психологічний триллер виходить))))
Хелена Власенко, Дякую! Дуже приємно було почути про вашу історію)))
Я не починав писати твори взагалі, але я вирішив написати якісь твори, коли я дізнався про Букнет - український додаток для читання та публікації книг (мені про це повідомив ще 7 січня цього року автор Стружик Лев, який був у нашій команді у озвучці "мемного" мультсеріалу "Губка Боб Анимации", ви можете знайти цей канал за псевдонімом: @gubkabobanimacii . Я не рекомендую, там лише одна російська мова й один голос автора, який дав мені посилання на додаток та сайт Букнета). Я спробував. Виклав блог, що я новенький з першою книгою (я пишу детективи). І одразу отримав 18 підписників. От, я продовжую свою працю, а почав взагалі ще з попередньої суботи. Взагалі, пишу твори за допомогою ШІ (мені рекомендував Стружик Лев - автор платформи Букнет, ви його можете тут знайти. Він також пише деякі твори за допомогою ШІ, усі питання щодо цього до нього).
Самуїл Детектор, Добренько, підпишусь! І я впевнена, що ви обов'язково зможете створити шедевр! А головне, що він буде ВАШ). Ще раз дякую за історію з життя)
Я почала писати у... 2021 році? Так, у 2021. Ми вивчали детективи з зарубіжної літератури (Шерлока Холмса та багато інших). І нам дали домашнє завдання: написати власний детектив. Чи це було завдання, прописане шкільною програмою, чи це вигадала вчителька... Але мені дуже сподобалася поставлена мета і я охоче почала писати. Я повністю списала зошит на 46 аркушів? на той момент я була в захваті від написаного, хоча, перечитуючи цей жах зараз, хочеться провалитися крізь плінтус? тема з зарубіжної літератури закінчилася, а мій інтерес до створення чогось свого - ні). Я придумувала різні сюжети, занотовувала їх, навіть писала фанфіки по Клубу романтики. Та потім та іскра згасла і я на певний період припинила писати. Пізніше, у жовтні 2022, я помітила, як мій молодший брат дивиться якийсь мультик про трансформерів. Від нудьги сіла дивитися з ним? мені дуже сподобалися образи п'ятьох головних героїв, вони були доволі цікаво продумані. У моїй фантазії почали зароджуватися цікаві сценарі' з участю цих самих мультиплікаційних персонажів, перерісши у цілу (поки що) тетралогію
Lina Dickson, Ого! Як цікаво! Доволі чудову ідею придумала вчителька. Шкода, що в моїй школі не задавали писати цілого детективу). Бачите,напевно, ваш молодший брат знав, що саме в цей день йому варто подивитись телевізор, аби надихнути сестру))). Дякую за історію про початок написання книг!)
Почала писати ще на уроках укр літ))) Вчителька давала цікаві завдання: написати оповідання на ту чи іншу тему)) Виходило наче непогано)) Але ті зошити я вже не знайду, щоб вжахнутися)) Потім якісь фанфіки писала... Десь в той період познайомилася з "Часодіями" від Наталії Щерби, що запалили прямо любов до книг. І десь тоді мені приснився сон з Майком та Діаною, моїми гг..))) І так потихеньку стала зароджуватися історія про "Пори року" =)))
Hanna Trunova, :)
У мене ще в школі почали проявлятись навички письменника, але тоді це здебільшого стосувалось творів. А ще я намагався писати вірші, казали, що у мене непогано виходить. Взятися за письменництво я вирішив ще у студентські часи, я тоді якраз захоплювався Сталкером (тематика гри мене дуже вразила і я захотів написати книгу). До того ж окрім книг я захоплювався мангою (японський комікс) і творчість одного культового автора мене завжди підбурювала до створення глибокого сюжету з несподіваними розв'язками. Та мої перші спроби зустріли розгромною критикою на оркосайтах тому я надовго відкинув свою мрію стати письменником. У 2012-2013-х я почав роботу над світом Фюріону, та через події 2014 знищив свої напрацювання і вони лишились тільки в моїй голові. Зараз поступово все відновлюю.
Василь Бундзяк, Яка цікава історія! Так, доволі часто письменників-початківців можуть критикувати, але це не означає що з творчістю варто покінчити. Навпаки, треба йти далі! Дякую за чудову історію про початок написання книг)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати