Алія притискалася до твердого, мов сталь чоловічого тіла й чула, як шалено б'ється в широких грудях серце. Чи це її сердечко так несамовито калатало, оглушуючи громовим набатом?

Хаук обхопив пальцями тонке личко, зазирнув у глибину великих очей.

- Ти змарніла. Чи не хвора? - насупив темні брови.

- Хвора, дуже хвора, - Алія закусила губу.

- Що з тобою? - очі Іншого зафосфорилися яскравіше.

- Ти зі мною, - видихнула зі стогоном дівчина. - Я тобою захворіла, Хаук... Жити не можу так... Дихати боляче, коли ти далеко.

- Я завжди поруч, Лисичко, душа моя завжди з тобою, - довгі пальці гладили волосся й плечі, торкалися щік, пестили губи. Хауку здавалося, якщо він перестане торкатися Алії, то помре на місці.

https://booknet.ua/book/alyasila-vognyu-kniga-2-b415006

Сьогодні ввечері очікується велика прода (дві глави в одній) . Маю надію, що вам буде смачно, а я, як завжди, чекатиму смачнющих коментарів)))