Відгук на "Кривавий Янгол. Пустка"

У рамках Міні марафону завершених книг! була мною прочитана книга Кривавий Янгол. Пустка від Kalli de Narro.

Анотація:

Від народження Селін Альвері пророкували велике майбутнє та порятунок цілого світу. Однак, зіткнувшись з жорстокими реаліями світу, вона вибирає зовсім іншу дорогу, ставши однією з солдатів хребта злочинної організації Атрам. Після чого вона разом з тіткою Нейві зникає в пустках на сім років. Повернувшись, вона змушена стати нареченою Вільяма Маліума, загадковим новим босом, заради того, щоб вижити. Проте, з кожним днем Селін розуміє, що вже не може приховувати від нього одну важливу таємницю – секрет, який може змінити все їхнє майбутнє...

(127 сторінок)

Структура книги: 

Пролог, Правила пустки, 37 розділів та Епілог.

Плюси:

Анотація не вода, передає суть книги. Сама ж книга читається легко, адже прописана легкою мовою. Як каже моя подруга Eva Lukyanova, ставимо тут жирненький плюсик.)

Також мені сподобалися описи. Особлива увага була приділена вбранню, на чому моє серце задоволено підстрибувало. Любовні почуття теж були передані добре.

Для когось плюс, для когось мінус (для мене мінус):

Стрибки у часі. Я вперше зрозуміла, що таке: будьте обережними зі флешбеками, бо читача може знудити. Ледве не кожен розділ знаходиться в різному проміжку часу. Я не скаржуся на вестибулярний апарат, але тут він почав подавати небезпечні сигнали.

Так, стрибки у часі в цій історії відігравали важливу роль: розповідали минуле головної героїні. Але можливо (це моє чисте суб'єктивне), краще було б подати історію в хронологічному порядку, і лише зрідка подавати флешбеки?

Мінуси:

1. Текст потребує редагування. Особливо оформлення діалогів.

2. Діалоги. Вони мені здалися непропрацьованими. Через них аніскілечки не розкривалися характери персонажів.

3. Я ніяк не могла законнектитися з головними персонажами, з Селіною та Вільямом. Можливо, це чисто моя проблема. Але вони для мене як були чужими, так і залишилися чужими. І відповідно їхня драма пройшла мимо мене й аж ніяк не зачепила. А це печально... Але це й водночас плюс. Чому? Читайте нижче.

4. Стосунки між Вільямом та Селіною часом поливали мою душу брудом.

Пояснюю. Мені не подобається, коли відбувається романтизація аб'юзивних стосунків. І ні, у даній історії наче й нема аб'юзу. Але! Селіна стала свого роду рабинею Вільяма. І через те, що не було коннекту з персонажами, мені було байдуже більше часу до їхніх стосунків. Але був момент, де Вільям при всіх цілував Селіну. І їй це наче подобалося... Але мій мозок подавав сигнали: що за фігня тут коїться? 

Тут нема аб'юзу, але на грані. 

Жанр: 

Я доволі довго не могла второпати, у якому часопросторі ми знаходимося. Це середньовіччя (бо тут свічки, середньовічне вбрання), чи наші реалії (поїзди, лімузини), чи антиутопія (стіна, пустеля)?

До слова, коли я прочитала опис місцини в «Кривавому Янголі. Пустка» (стіна, за якою пустеля та незнайомі землі), мене «зафлешбечило» до таких підліткових історій як «Дивергент» та «Той, що біжить лабіринтом». Але це тільки на мить... «Кривавий Янгол» зовсім не підліткова антиутопія...

Допоки в хештегах не помітила «стімпанк»... От тоді все стало на свої місця. Цей піджанр я майже не читала, тому довелося користуватися допомогою пана гугла. І, як виявилося, я таки знайома з стімпанком, бо мій улюблений Жуль Верн є його представником.

Стімпанк — це стиль фантастики, який розповідає про альтернативний всесвіт, де основний технологічний прорив стався в епоху парових двигунів.

Стімпанк — це піджанр наукової фантастики, який описує події що відбуваються у світі, де парові та інші складні механічні машини є основною технологією.  

Буду сподіватися, що лімузини в цій історії таки працюють на парових двигунах...

Сюжет:

Через скачки у часі було складно в процесі читання скласти всю картину разом. В принципі, вся ця картина й описана в анотації. Так, сюжет подано вам в анотації.

Єдине, що ще можу додати: фінал книги. Гм, не думаю, що це буде жирним спойлером...

Ледве не кожне слово в останніх розділах було про можливу небезпеку. Я сиділа разом із Катавасією, втиснувшись у ковдру й очікувала на ту саму небезпеку... А її... ніц нема. Так, мені в цій книзі не вистачило драми. Сильної драми, щоб аж кров у жилах стугоніла!

Висновок:

Попри все вище сказане я не шкодую, що витратила час на прочитання цієї історії. Коли особливо не хочеться думати, а почитати тягнеться рука, Кривавий Янгол. Пустка можна прочитати. 

Впевнена, ця історія знайде свого читача.