А Ви Живете СвоЄ Життя Чи ВІдкладаЄте На ПотІм?

Вітаю, друзі)

Мої близькі люди точно знають, чому я іноді абсолютно випадаю з соцмереж, щоб потім повернутися так, ніби й не пропадала... Це сталося знову, хтось скучив?)

Опівночі продовжимо з книгою МЕНІ (НЕ) БОЛЯЧЕ, кульмінація сюжету з моменту прологу от-от розкриється перед вами в усій красі. Дочекайтеся, щиро вдячна за те, що ви підтримуєте мою політичну авантюру)))

Але цей допис я хочу присвятити іншій своїй книзі - СПОВІЛЬНЕННЯ. Коротка безкоштовна історія на вечір, і вона навіть не про кохання, а про батьків та дітей.

https://booknet.ua/book/spovlnennya-b404366

Вважаю, що це круто, коли батьки допомагають своїм дітям, можуть забезпечити їх фінансово та моральною підтримкою. Однак, де ж проходить та межа між батьківською любов'ю та маніпулятивним навіюванням власних ідеалів?

Чи потрібно рятувати дітей від їхніх помилок? Взрощувати в золотих клітках, а потім забороняти жити власне життя, бо батьки вже пожили і знають краще?

Я категорично проти цього.

Люди не вчаться на чужих помилках.

Ніколи. І це нормально.

В кожного свій ритм життя, свій всесвіт в голові і ми не можемо весь час відповідати чиїмось ідеалам. Якщо ж кладемо своє життя на цей вівтар, втрачаємо шанс пізнати себе справжнього. І давайте будемо чесними.

Слідуючи за чужими ідеалами нам ніколи не вдається їх досягти. Всього недостатньо. А навіть якщо досягаємо, почуваємося безпорадними, розгубленими і розбитими.

Бо кінцева мета - лише мить. І якщо ти не насолоджуєшся шляхом, який сенс?

Повірте людині, яка майже рік писала безкоштовні книги, що публікувалися в безкоштовному доступі. Я кайфувала від кожної глави, хвилювалася за те, як сюжет сприйматимуть читачі. І хоча ці історії не принесла мені ніякого заробітку, те, що я відчувала під час написання, варте кожної витраченої години та недоспаної ночі.

Головна героїня СПОВІЛЬНЕННЯ молода дівчина на ім'я Серафима, просто Сіма, яка все життя була хорошою слухняною дівчиною і в один день дізнається, що в її голові пухлина. Жити залишається лише декілька місяців і вона розуміє, що так ніколи й не жила.

Не робила того, чого дійсно хоче сама. Тому вона тікає з лікарні і з-під опіки батьків, а далі починається найцікавіше...