Передостання поява Тоні Соретті та його бестії в Сусідці з халепами вийшла по-справжньому запальною!

Двері ліфта розчахнулися одночасно з новою хвилею лементу Тоні.

— Балеткою в пику, Лізбет?! Та це вже ні в які ворот… Ще й другою?! Та ти знущаєшся з мене!

Лука стривожено глянув на мене і крикнув:

— Тоні, Бессі, у вас все гаразд?..

Очевидно, що ні, але ж потрібно було якось попередити їх про нашу присутність. І на звичне кахикання навряд бодай хтось зверне увагу.

— Тобі пощастило, твоя смердюча єнотяча дупа врятована! — презирливо верескнула Елізабет.

Вона з’явилась у коридорі з кросівками в руках. І, доки впевнено крокувала до нас, загальмувала лише двічі — щоб взутися, — поки Тоні, котрий тримався на відстані, вмовляв її схаменутися.

— На пробіжку зібралась? — безтурботно поцікавився Лука. Краще б вже мовчав, їй-богу.

— Ні, вона втікає від мене. Як завжди, — уїдливо пояснив Соретті, одною долонею притискаючи чорну лаковану балетку до грудей, а іншою розтираючи червону щоку. Ну, хто був мішенню для метання ми остаточно з’ясували.

— І цього разу я повернуся, тільки якщо… Якщо… Недоумок-п’ятий кинеться з даху Емпайр, отак! — гарикнула Бессі.

Тобто ніколи. Та в цьому слові було замало експресії.

Жодного разу я не опинялась поряд із ними, коли вони сварилися, і тепер визнала, це виглядало доволі небезпечно. Для свідків теж, не тільки для пики Тоні.

Рада повідомити, що книга завершується, залишилось ще трішечки, і ми поставимо фінальну крапку. Ті, хто сумнівався, придивлявся й чекав, чи допишу я її, — ваш вихід ;)

Встигніть познайомитись з двома гарячими італійцями, доки вони принаймні не жонаті))

Покоївка з привілеями & Сусідка з халепами

А ті, хто був в цій подорожі зі мною від самого початку, і чекає на щось новеньке — наступні валізи пакуйте в Нову Англію. Ми вирушаємо до Бостону. Надприродного Бостону! Тож додайте до речей в’язку часничку, розп’яття та… слоїк меду ;)