Чого ви боїтесь, якщо ви навіть не бачите, хто саме зараз читає? Можливо, це старенька леді з Канади, що має українське коріння? А, може, втомлений чоловік з пляшкою чогось міцного? Ви не бачите обличчя цих людей, а вони не бачать ваше обличчя, тож не можуть кинути у вас книгу і закричати щось нецензурне? А може навпаки той чоловік зробив би вам пропозицію одружитись після того, як прочитав ваш історію? Ніхто не знає точно про що думають інші люди, тож і боятись нічого. В крайньому випадку завжди можна сказати: я - автор, я так бачу!
Ірина Скрипник, а раптом знайдуть й кинуть! жартую) просто потрібно трішки часу й трішки менше ідеалізму до себе) дякую за відповідь, так романтишно написано
Вітаю! Мені на перших порах допомагали коментарі читачів, які справді дуже підтримували)
Ну а ще - псевдонім і невідомо хто на аватарці =) Виходило, ніби то й не я його публікую))) Таке собі відгородження від реальності! Але страшно досі публікувати кожний новий розділ))) А раптом не сподобається?)))
Публікуйтеся, все у Вас вийде))) Успіхів!)))
І чого це вам лячно? Це вас повинні боятися! :)
Викладайте першу книгу без сумніву, а собі в голові тримайте: " Ховайся хто може! Сколопендра прийшла!" ;)
І набирайте підписників, а для цього самі підпишіться на всіх, кого зацікавив ваш пост.
Бажаю успіху.
Вітаю)
Можливо буде дивна порада, але як я робив - викладав тексти, намагаючись не думати, що вони погані чи недосконалі. Натиснув на кнопку і все, а боятися можна вже після того, як текст викладений)))
З часом такий страх минає))) І потім вже легко все викладається, без страху)
Вітаю, думаю це прийде з часом і досвідом. Коли вперше починаєш взагалі працювати у житті - завжди так. Після універу, коли тільки йдеш на роботу. Коли вперше йдеш у школу без батьків, або щось інше вперше робиш без нагляду. З книгами так само, це лише етап дорослішання і воно все приходе з часом. Впевненість у собі не з'являється за секунду, це клопітка праця протягом якогось часу. У всіх по-різному: у когось цей страх зникає за тиждень, в когось за місяць, а в когось за день. Буває в когось і за рік страх не минає і це нормально. Тут головне просто діяти попри всі перешкоди і вірити. Вірити у те, що робите саме те, що вам подобається і це найважливіше)
Вітаю. Просто покажіть читачам свій текст, і продовжуйте писати. Найкращий захист — це напад)) Тому просто дійте і не давайте страху напасти на вас — киньтесь на нього)))
Але якщо серйозно, то я теж років двадцять боялась показувати свої роботи, хай навіть зараз думаю, добре що так, бо вони такі неідеальні. Але саме виклавши першу книгу на Букнеті, отримавши першого читача та перегляди, впевненість росла, попри те, що я не була тоді ідеальною. Тому просто поборіть свої страхи й викиньте дурне з голови) Натхнення вам)
Сколопендра, Втім, поки ви не опублікували жодної книги, все ж подумайте над відповідним псевдонімом. Навряд чи книга з авторством Сколопендри привабить читача. Сама ж істота викликає страх і певні відчуття. Як варіант, ця атмосфера передається й вам. Варто лише змінити напрямок руху))
Привіт усім! Як автор, я часто замислююся над тим, що нас надихає творити, писати, вигадувати нові світи та історії. І хочеться почути, що надихає вас! Особисто для мене джерела натхнення дуже різноманітні. Наприклад: Комп'ютерні
Шановні читачі! Як і обіцяла, вже сьогодні починаю викладати нову книгу - "Дружина-потраплянка під прикриттям". Хотіла зробити це ще вранці, втім обставини виявилися проти мене) Але все одно вирішила не відкладати
Привітик всім. Сталась невеличка помилка, я недогледіла і дві останні глави книги "Ліки без рецепту не продаються" були не опубліковані,а статус книги змінений передчасно. Прошу вибачення у читачів, за цю похибку
Вітаю, любі читачі і читачки! У рамках відзначення 5-річчя на Букнет я обіцяла вам відповіді на запитання, які ви ставили мені у соцмережах. День відповідей настав :) ❤️Чому псевдонім Устина Цаль?❤️ Цаль
Сьогодні нового розділу не буде, тільки не засмучуйтеся. У коментарях під останнім постом, я познайомилася з автором Сергієм Ляховським, який вказав мені на кілька недоліки у книжці і написав як їх можна виправити.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧого ви боїтесь, якщо ви навіть не бачите, хто саме зараз читає? Можливо, це старенька леді з Канади, що має українське коріння? А, може, втомлений чоловік з пляшкою чогось міцного? Ви не бачите обличчя цих людей, а вони не бачать ваше обличчя, тож не можуть кинути у вас книгу і закричати щось нецензурне? А може навпаки той чоловік зробив би вам пропозицію одружитись після того, як прочитав ваш історію? Ніхто не знає точно про що думають інші люди, тож і боятись нічого. В крайньому випадку завжди можна сказати: я - автор, я так бачу!
Ірина Скрипник, а раптом знайдуть й кинуть! жартую) просто потрібно трішки часу й трішки менше ідеалізму до себе) дякую за відповідь, так романтишно написано
Вітаю! Мені на перших порах допомагали коментарі читачів, які справді дуже підтримували)
Ну а ще - псевдонім і невідомо хто на аватарці =) Виходило, ніби то й не я його публікую))) Таке собі відгородження від реальності! Але страшно досі публікувати кожний новий розділ))) А раптом не сподобається?)))
Публікуйтеся, все у Вас вийде))) Успіхів!)))
Тетяна Овчіннікова, я пам'ятаю, як раділа першим двум коментарям, чоловіку й мамі розповідала, й досі очікую кожен день с нетерпінням))) дякую!
І чого це вам лячно? Це вас повинні боятися! :)
Викладайте першу книгу без сумніву, а собі в голові тримайте: " Ховайся хто може! Сколопендра прийшла!" ;)
І набирайте підписників, а для цього самі підпишіться на всіх, кого зацікавив ваш пост.
Бажаю успіху.
Єва Ромік, дякую!:)))
Вітаю)
Можливо буде дивна порада, але як я робив - викладав тексти, намагаючись не думати, що вони погані чи недосконалі. Натиснув на кнопку і все, а боятися можна вже після того, як текст викладений)))
З часом такий страх минає))) І потім вже легко все викладається, без страху)
Тетяна Овчіннікова, Допомагаю чим можу)
Це як страх вийти на сцену, після першого виходу зникає)) Боріться!
Акіра Йєн, ... й поборите) дякую!
Вітаю, думаю це прийде з часом і досвідом. Коли вперше починаєш взагалі працювати у житті - завжди так. Після універу, коли тільки йдеш на роботу. Коли вперше йдеш у школу без батьків, або щось інше вперше робиш без нагляду. З книгами так само, це лише етап дорослішання і воно все приходе з часом. Впевненість у собі не з'являється за секунду, це клопітка праця протягом якогось часу. У всіх по-різному: у когось цей страх зникає за тиждень, в когось за місяць, а в когось за день. Буває в когось і за рік страх не минає і це нормально. Тут головне просто діяти попри всі перешкоди і вірити. Вірити у те, що робите саме те, що вам подобається і це найважливіше)
Аміла Даймон, дякую!
Вітаю. Просто покажіть читачам свій текст, і продовжуйте писати. Найкращий захист — це напад)) Тому просто дійте і не давайте страху напасти на вас — киньтесь на нього)))
Але якщо серйозно, то я теж років двадцять боялась показувати свої роботи, хай навіть зараз думаю, добре що так, бо вони такі неідеальні. Але саме виклавши першу книгу на Букнеті, отримавши першого читача та перегляди, впевненість росла, попри те, що я не була тоді ідеальною. Тому просто поборіть свої страхи й викиньте дурне з голови) Натхнення вам)
Сколопендра, Втім, поки ви не опублікували жодної книги, все ж подумайте над відповідним псевдонімом. Навряд чи книга з авторством Сколопендри привабить читача. Сама ж істота викликає страх і певні відчуття. Як варіант, ця атмосфера передається й вам. Варто лише змінити напрямок руху))
Привіт.
Та не бійтеся :)
Наталка Черешня, точно! аххаха скажу собі це у дзеркало
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати