Заходьте у гості

Вітаю всіх охочих до незвіданих світів кіберпанку. Новий Розділ 10 уже на сайті, тож прошу в гості.

Трохи заманухи

У підвалі Бер-540 наштовхнувся на колоритну тітоньку із зачіскою, як у циркового клоуна. Вона прийшла сховатися від ракетної атаки і привела з собою робо-пса. Ще у того пса була смішна кличка “Рататуй-4191” і він на всіх кидався, щоб покусати. Тітонька переконувала, що це ніякий не збій комп’ютерного інтерфейсу, а просто пес злякався, от тому і нападає з переляку. Вимушені сусіди по підвалу збилися докупи і вимагали від лейтенанта, щоб того пса ліквідував, бо вони і так потерпають від ракетної загрози, а тут ще й пес сказився. Лейтенант відбивався від пса і намагався пояснити людям, що пес електронний, тож сказитися в принципі не може, а люди вели своє. Говорили, що це вже кінець світу, і почалось повстання роботів. Що тепер вони назавжди у підвалі залишаться і ніхто їх звідти не випустить, щоб усі вони швидше передохли. Бер-540 намагався донести до людей, що це наслідки стресу і не треба панікувати. Врешті сирена стихла, люди повискакували з укриття і нарешті від нього відчепились.
Лейтенант вийшов з підвалу і йому знову довелося замовляти робо-таксі, так як на те, на котрому він їхав, упали уламки збитої ракети і авто згоріло. Доки чекав на нове, згадував тітоньку-клоуна і паралельно розглядав наслідки нападу робо-пса. “Рататуй-4191” добряче вкусив лейтенанта за руку, і на ній залишилися глибокі сліди від зубів. Чи треба колоти противоправцеву сироватку, Бер-540 не знав, але поміркував, і дійшов логічного висновку, що раз пес електронний, то і робити цього не треба. Це якби на нього напав живий пес, тоді так.

І трохи картинок ШІ


X1X7u2FFbNy3oFJsjnT1yrfuIf_NOCdZJLRHl39G_5pGicpWgCnZt6ABvkDeQY770-Lz56rV0jRQEITZDzf-P2t9qeSj1OEtSR1wsPpveEhRUZyOLY6-7NCqczeRoGdtydeLyJYsvah5CqrIwAoKYnM


LbJKUdPQI3cyxBd7WYX8YKxdofHgc61YJaRL2cFP9tuOWC1OUC1U9zDzfTrfzJvgwyQdBYRhbi6fRWqGJ_wlsl262Xh1dPWvldVxx6Lh0fp8jufKI4XMa3h6aUcW0K49-zb5krABZaGZldODjqSu8QE


4gOtxqyIKcKp6hYDcZl0Di0VwwSqGH7p7-FuDyikPCFvsFXk4Dcl1G3piQ5CuGPgZXk09dcKG745P9_MR2KiL14ndm3iwJZbhiMAstCOe02F7xVwr9C4YaF6yi7g8VBDTkHRdNntNHZCUsXfgYWErts

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Трохи вивернутої античної пристрасті із Гетери
Піддавшись якомусь несвідомому, сильнішому за розум імпульсу, Хлоя знову простягнула руку. Її пальці повільно, майже благоговійно торкнулися його закривавленого передпліччя, а потім ковзнули нижче, окреслюючи тверді,
Привіт тим, хто читає «вербу та олово».
Зізнаюся чесно: я не забула про книгу і не забила на неї. Я просто героїчно вперлася в глухий кут — і тепер милуюся ним зсередини. Не знаю, що мене смикнуло почати одразу дві книги, події яких відбуваються в одному місці
Жіночий персонаж
Єлена — головна героїня мого пригодницького фентезійного циклу «Шлях Найманця». І мені стало цікаво... А чи цікаво вам читати пригодницьке фентезі, написане автором-чоловіком, якщо головний герой — жінка?
Міф про матріархат. Не там шукають жіночу силу
Багато авторів беруть набір упізнаваних образів — домовик, русалка, Перун, вишиванка, борщ — і просто розставляють їх як декорації в стандартному фентезійному сюжеті західного, або вже східного зразка. Міфологія перетворюється
запитаннячко
Як ви ставитеся до книг із відкритим фіналом? Я зараз не про випадки, коли це перша частина серії. Маю на увазі саме ті історії, де остання сторінка залишає купу запитань, а автор навмисно не дає чіткої відповіді. Цікаво
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше