Додано
13.03.24 09:33:59
Заходьте у гості
Вітаю всіх охочих до незвіданих світів кіберпанку. Новий Розділ 10 уже на сайті, тож прошу в гості.
Трохи заманухи
У підвалі Бер-540 наштовхнувся на колоритну тітоньку із зачіскою, як у циркового клоуна. Вона прийшла сховатися від ракетної атаки і привела з собою робо-пса. Ще у того пса була смішна кличка “Рататуй-4191” і він на всіх кидався, щоб покусати. Тітонька переконувала, що це ніякий не збій комп’ютерного інтерфейсу, а просто пес злякався, от тому і нападає з переляку. Вимушені сусіди по підвалу збилися докупи і вимагали від лейтенанта, щоб того пса ліквідував, бо вони і так потерпають від ракетної загрози, а тут ще й пес сказився. Лейтенант відбивався від пса і намагався пояснити людям, що пес електронний, тож сказитися в принципі не може, а люди вели своє. Говорили, що це вже кінець світу, і почалось повстання роботів. Що тепер вони назавжди у підвалі залишаться і ніхто їх звідти не випустить, щоб усі вони швидше передохли. Бер-540 намагався донести до людей, що це наслідки стресу і не треба панікувати. Врешті сирена стихла, люди повискакували з укриття і нарешті від нього відчепились.
Лейтенант вийшов з підвалу і йому знову довелося замовляти робо-таксі, так як на те, на котрому він їхав, упали уламки збитої ракети і авто згоріло. Доки чекав на нове, згадував тітоньку-клоуна і паралельно розглядав наслідки нападу робо-пса. “Рататуй-4191” добряче вкусив лейтенанта за руку, і на ній залишилися глибокі сліди від зубів. Чи треба колоти противоправцеву сироватку, Бер-540 не знав, але поміркував, і дійшов логічного висновку, що раз пес електронний, то і робити цього не треба. Це якби на нього напав живий пес, тоді так.
І трохи картинок ШІ
Павло Книжнов
115
відслідковують
Інші блоги
Піддавшись якомусь несвідомому, сильнішому за розум імпульсу, Хлоя знову простягнула руку. Її пальці повільно, майже благоговійно торкнулися його закривавленого передпліччя, а потім ковзнули нижче, окреслюючи тверді,
Зізнаюся чесно: я не забула про книгу і не забила на неї. Я просто героїчно вперлася в глухий кут — і тепер милуюся ним зсередини. Не знаю, що мене смикнуло почати одразу дві книги, події яких відбуваються в одному місці
Єлена — головна героїня мого пригодницького фентезійного циклу «Шлях Найманця».
І мені стало цікаво...
А чи цікаво вам читати пригодницьке фентезі, написане автором-чоловіком, якщо головний герой — жінка?
Багато авторів беруть набір упізнаваних образів — домовик, русалка, Перун, вишиванка, борщ — і просто розставляють їх як декорації в стандартному фентезійному сюжеті західного, або вже східного зразка. Міфологія перетворюється
Як ви ставитеся до книг із відкритим фіналом? Я зараз не про випадки, коли це перша частина серії. Маю на увазі саме ті історії, де остання сторінка залишає купу запитань, а автор навмисно не дає чіткої відповіді. Цікаво
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати