ФАКТАЖ

Я поганий інтриган, тому відразу відповідь: Ні.

Ні греки, ні скіфи не пили те вино нерозбавленим. Та якщо, про греків знають всі, що ці витівники розбавляли вино водою, для цього мали цілу плеяду посуду: амфори, кіліки, кратери, скіфоси... то про скіфів вважається, що пили багато, а головне не розбавляючи. Навіть об'ємну чашу так і назвали скіфос. Тож якщо, грек на симпозіумі раптом відставляв в бік кілік, а хапався за скіфос, то було зрозуміло, кого сьогодні гетери відведуть додому. 

Є думка, що греки розбавляли вино, щоб не напиватись до свинячого вереску. Але ж чому тоді на багатьох посудинах повно зображень де солідний бородатий вивергає з себе все що можна вивергнути після застілля, а добросердна гетера дбайливо притримує його хвору кучеряву голівоньку: "Нащо так нажиратись?" 

Інша думка, наче те вино робилось з якогось там дикого винограду, що вино виходило градусів 60, тому й доводилось його розводити. Тут хіба скіфи могли пити таку вогняну воду нерозбавленою! Ну-ну. Цікаво було б знайти такі плоди, з яких лився майже спирт. Зрозуміло, що з'ївши таку ягідку можна й пісню затягнути. Але щось про п'янкі ягоди ніде немає згадок. 

Загалом версій, які пояснюють чому носаті розбавляли водою вино стільки, скільки фантазії в екскурсоводів. 

Але все значно простіше й логічніше.

Розбавляли, бо вино було надто солодке та надто желеподібне.

А робили такий напій (чи скоріше наїдок) через те, що тоді в них просто не було цукру. Тому вони спеціальним чином підв'язували лозу, аби ягоди в'ялились та ставало солодшими. Для виготовлення вина використовувались майже родзинки. Соковиті та приторні.

Топтали, отримували в'язку рідину, запаковували в амфори й тільки розбавивши пили. 

Тому скіфи нерозбавлене грецьке вино не могли пити. Хіба їсти. 

СЮЖЕТ.

Таксакіс привіз в землі савроматів три обози зброї, аби тим було з чим йти воювати перса. Але враження не справив. Проте наступний обоз з підводами заваленими амфорами сухого грецького вина здивували савроматів. Що то за вино, коли сухе? Та коли розвели суху суміш з водою, вино виявилось міцним та смачним. Надто смачним, щоб кинути його і йти на допомогу сусідам раніше ніж закінчиться цей диво-порошок. І надто міцним, аби випити його швидко. Кілька декад пили те вино, і обіцяли вже завтра йти битись. Завтра переносили плани на завтра і так аж поки не розвели та випили останню амфору.

Діти Степу. Розділ ХІХ