Кажуть, що чоловіки вміють чудово відрізняти фізіологічні еротичні потреби від кохання. А от жінки занадто емоційні створіння і для нас все завжди або дуже серйозно, або ніяк.

Не буду коментувати, що особисто я думаю про цю тезу, бо мої читачі точно знають відповідь на це питання.

Я думаю, що кохання існує і завжди має сенс, от тільки поняття цих почуттів у кожного своє. Саме тому дивно очікувати, що людина кохатиме тебе і проявлятиме свої почуття саме так, як ти бачиш це в своїй голові.

Коли тебе приймають з твоїми помилками та особливостями, не вимагаючи змінюватись задля когось. Коли з тобою навіть тоді, коли ти абсолютно нестерпна і незручна людина. Коли ти руйнуєш все навколо і навіть себе самого, але та сама людина готова дати тобі за це прочухана і бути з тобою далі.

Хтось скаже, що це звичка і самопожертва, потрібно вміти відстоювати власні кордони та мати хоча б якусь гідність!

Та кохання це не про те, що ти можеш взяти, а про те, чим ти можеш поділитися. Стосунки - це не гра, хто крутіший, хто кохає менше, хто витрачає менше чи хто отримує більше задоволення. Це абсолютна впевненість у тому, що та сама людина варта усіх докладених зусиль та так само сильно потребує тебе, як і ти.

І раціональність, якщо жити виключно нею, не дозволяє коханню статись та цвісти. Закохавшись, ти завжди ризикуєш і дієш, а не чекаєш, що це зробить хтось інший.

Але чи варто робити цей крок?

Вирішувати тільки тобі, бо всі наслідки будуть за твоїм рішенням. І спитати чи звинувачувати в разі невдачі ти зможеш тільки себе.

Сьогодні опівночі буде глава від Лева. Про кохання і про раціональність. Зустрінемось в коментарях, тут

https://booknet.ua/book/men-ne-bolyache-b422812...

Обіймаю, ваша Лоре Лея)