Любі дівчата — авторки і редакторки, читачки та блогерки, радий, що ви є невід’ємною частиною цієї платформи. Ви неймовірні! Та це ніяк не пов’язано з «Осьмим марта». Це лише нагадування, що наразі ви пишите і читаєте без остраху засудження, творите без чоловічих псевдонімів, коментуєте і вільно висловлюєте свою думку. Це вартує дуже дорого, тому є таким цінним здобутком.

Сучасний кінематограф грішить так званими «сильними жіночими персонажами», що насправді є гіпертрофованим намаганням перекроїти тенденцію мускулінності. Але сила жіночих персонажів — не в пародіюванні «чоловічих» тропів, а в привнесенні емоційної глибини, інтелектуальних підтекстів та вражаючих справжністю обставин.

Саме тому, більшість моїх жіночих/дівочих персонажів Січової Академії — неможливо замінити на чоловічих. Ділюся тими героїнями, яких вважаю найбільш вдалих у всесвіті Сарматії:

— Пані Гетьман, або Баракуда — бабуся Зоряни і очільниця держави. Для есперів жінка з найвищим званням — буденність. Адже Баракуда досвідчина політикиня, ветеранка Кривавої Війни та могутня чаклунка.

— Жало — одна з антагоністів циклу, дівчина, чиї вчинки надміру жорстокі та безумні, проте в глибині серця жниці, керується вона диким бажанням захистити себе і сестру від жорстокості світу, яким для неї стали миряни і власний батько.

— Мавка — неперевершено ніжний дівочий персонаж, який у службі і навчанні завжди слідкує за чимось більшим за звання чи оцінки. І хоча вона не на перших ролях, проте її вклад у любовні лінії важко переоцінити. Бо в есперів має бути щось значно потужніше за силу та могутність.

— Сойка — взірець «м‘якої сили», яка справляється там, де Змій і Грім просто невладні. Вона душа і совість Третього загону, моральний орієнтир та взірцева подруга.

— Зоряна — персонаж, який має величезний багаж суспільних вимог і яка знаходить сили крок за кроком ставати справдньою: сміливою, розумною, щирою та розкутою. Всі відшарування від її статусу і походження, вимог і виховання відпадатимуть по ходу її становлення. Вона не доповнення Грома в його любовній історії, а самостійна особистість, яка є не менш цікавою ніж головний герой.

Ваажаю, що в текстах, незалежно від статі авторсьва, завжди має бути гарні персонажі. І гарними їх робить включно і те, що вони є юнаками чи юнками, чоловіками і жінками. Якщо розкривати шальоний потенціал кожної статі, то можна знайти безліч героїв, якими надихаєшся і віриш. Не ховати за масками, а саме наповнювати багптогранністю і суперечливістю. Бо ми не титани, ми люди)