Він говорить, а для мене його слова, наче бальзам на душу, розтікаються солодкою патокою в найвіддаленіші закутки серця. Відчуваю, як йому боляче, нестерпно, що я з іншим. Нарешті! Нарешті він зрозумів, як воно, як я почувалася, коли бачила, як він кохався з Грабовською. І ця картинка з пам'яті ніяк не стирається. Та, попри це, моя душа лине, рветься до нього. Боже ж ти мій, як я хочу в його обійми. Але мені потрібні не тільки слова, я чекаю на рішення. Хоч навіть слова в нашій ситуації – це вже неабиякий поступ. Однак, я нізащо не здамся, бо хочу отримати його повністю й назавжди. Стасе, коханий… Навіть не уявляєш, чого мені коштує така моя незворушна непохитність.