Авторський самосаботаж та простий спосіб боротьби

Є ідея, є розуміння куди рухати сюжет. Навіть діалоги десятий раз в голові лунають...

Але сісти й виплеснути все це на папір, щось заважає. Постійно находжу чим би себе зайняти, постійні якісь виправдовування: "о, вже вечір, сил не залишилось, краще зранку напишу", "краще я довше посплю вранці, наберусь сил, а вдень напишу. Точно!", "Стільки справ треба встигнути, що краще ввечері, вже допишу розділ".

Чи взагалі сиджу другу в годину в тік-тоці, чи ще якось марную час, але не пишу. Не можу змусити себе взяти й написати ті 4-5...К знаків.

Випробував різні способи боротьби з таким саботажем: винагорода, погроза, відверта брехня... 

Але найкращим способом, сьогодні для себе визнав нічого не робити.

Треба просто сісти чи лягти, й нічого не робити. От буквально, ні телефону, ні книжки, ні інших речей. Менш ніж за хвилину руки тягнуться по щось, на другій хвилині мозок вже вигадує тисячу причин піднятись: від туалету, до написання докторської дисертації. 

Треба триматись й нічого не робити. Й о диво! На п'ятій-шостій хвилині бездіяльності виникає нестримне бажання нарешті дописати цей геніальний текст.

ПС. Головне коли відкриваю ноут, почати саме писати, а не перевіряти і-мейл, чи шпортатись по ФБ.