З днем письменника, любі колеги. Давно не публікувала фото, але...певно настав той день. Я жива. Я автор. І я досі пишу. Смішно, але з тисяча віршів та з десяток книг нарешті зробили свою справу, і я більше не намагаюсь кинути цю залежність. Смішно, але література намертво в'їлася в мене — гірше ніж тату. Сподіваюся, так воно і залишиться до кінця моїх днів. 

Поговоримо про мрії? Дуже хочеться, щоб мені більше не довелося рятувати чиєсь життя за рахунок книг. Дуже хочеться, щоб кожна книга, в яку вклали море зусиль — мала свого читача. Дуже хочеться, щоб люди плакали лише через книги, а не через те, що трапляється в їхньому житті. Дуже хочеться, щоб люди перестали читати гумористичні книги зі сховища, а могли спокійно лежати в своїх ліжечках. Дуже хочеться, щоб одного дня я перестала писати про своє життя. Дуже хочеться, щоб у кожного автора була підтримка серед реального оточення теж. Дуже хочеться, щоб в жодній моїй книзі більше не було війни. Дуже хочеться, щоб мої милі маніяки частіше відчували/писали про посмішки після нічної проди. 

Зі святом нас. Бережіть себе)

Побалакати