Знижка — на історію, Юлії та Тимофія.

ВІТАЮ, МОЇ СОНЕЧКА!!!

Запрошую до знижка на роман, "(Не) покірна", з циклу "Приборкання норовливих".

На вас чекає, нелегка доля обох героїв, та життєві розчарування. Після чого обоє героїв зневірюються, та мало довіряють протилежній статі. Але одна доленосна зустріч, змінює все. Тимофій спалахує несамовитим бажанням привласнити Юлію собі. Вона ж чинить опір, і нізащо не хоче зв'язувати своє життя з цим чоловіком. А найбільше побоюється за доньку. Якій вирішила присвятити своє життя.

Юлія та Тимофій...

УРИВОК.​​​​​​

— Тимофію Владленовичу, що вам потрібно від мене? — Холодно запитала вона, дивлячись на дорогу через тоноване скло.

Фабіян відірвався від телефону і неоднозначно глянув на жінку. Сьогодні вона була одягнена у діловий костюм бузкового кольору, обтислі штани підкреслювали стрункі ноги, а короткий піджак тонку талію. Вона не була худющою, красива апетитна фігура подобалася чоловікові, на відміну від її останньої фрази.

— Звичайно, співпраця. Ви ж найкращий працівник у вашому бюро.

— Це не правда, у нас окрім мене, ще три спеціалісти, які чудово володіють китайською. — Нервово кинула Юля, не відриваючись від вікна.

— Так, але двоє з них зайняті, а той спеціаліст, що залишився мені не підходить, тому, що він чоловік, а мені для співпраці потрібна жінка. — Спокійно пояснював Фабіян.

Юля різко глянула на нього, відвернувшись від вікна, наштовхнулася на його відвертий погляд, який бентежив її.

— Я не співпрацюю з клієнтами в живу. — Холодно кинула.

— Ви з документами, теж не охоче працюєте. — З докором кинув чоловік.

Юля стиснула зуби, він натякав на Гудиму, — хам.

— Я можу собі це дозволити, адже працюю в бюро на пів ставки. — Лиш відсахнулася вона. — Тимофію Владленовичу, ми відхилилися від теми. Ми обоє чудово знаємо, що вам не перекладач потрібен... — Погляд жінки стрибнув знову у вікно, вона вся тремтіла з середини, ніяк не могла заспокоїтися.

— І, що ж мені потрібно? — Заінтриговано запитав Фабіян.

— Ми обоє, знаємо, що... — Лиш відсахнулася жінка.

Фабіян не міг повірити, що вона здогадалася, хто він. Звузивши зіниці, він пильно дивився на неї незворушно кинувши.

— Я не розумію про, що ви. Може поясните про, що мова?!!

— Ні про, що. — Лиш відсахнулася роздратована Юля, і так само додала. — Та співпрацювати я з вами не буду...

ТАКОЖ СЬОГОДНІ БУДЕ ОНОВЛЕННЯ ДО РОМАНУ З ЦЬОГО Ж ЦИКЛУ, "ПОКОРЕНА МНОЮ, — ЦЕ ІСТОРІЯ, УЛЯНИ ТА КИРИЛА.

Уляна та Кирило

УРИВОК.

— Ірмо, що тобі іще потрібно? Ми, здається вже все обговорили?!!

— Не все, Кириле. — Впевнено заявила дівчина.

— Ірмо, все! Ми все обговорили Між нами все скінчено. Зрозумій! — Холодно кинув у слухавку, стримуючи шалену лють.

— Кириле, їдь додому, я приготувала для нас вечерю. Ми все спокійно обговоримо. Прошу досить! — Лагідно просилася дівчина. — Не потрібно влаштовувати бунт. Ми ж все одно будемо разом.

Шелест втомлено сперся на спинку сидіння, набравши повні легені повітря. Видихнувши його, закріпив телефон у тримачі, та увімкнув гучномовець. Звинувачення Ірми це явно перебір, скандали влаштовувала вона, але ж як вміло перекинула все на нього.

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ, ПОЗИТИВУ, МИРУ ТА ПЕРЕМОГИ!!!❤️❤️❤️

​​​​​​

 

 

 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
❤️знижки й новинка❤️
Привітики☺️✨️ Мої любі, сьогодні діють знижки на 4 мої книги: Повернути Ліліт: Він — новий кримінальний король: холодний і безжальний. Вона — сестра його ворога. Колись його серце розбилося на сотні уламків
250...❤️
Любі мої читачі, сьогодні нас уже 250❤️ Я досі не можу повірити в цю цифру, бо дивлюся на неї й згадую, з чого все починалося. Спочатку з’явилася ідея. Потім був страх. І підтримка близької мені людини. Я просто рада,
Вихід з Еларіуму
Початковий задум був у мене таким: Антуан після довгих пошуків виходу все-таки повертається у свій Еларіум, попереджає людей, і вони нарешті виходять з нього і стають вільними. Хороший ніби задум! І хоч я вже зробила спойлер,
Нова рубрика: «кому треба — беріть»
Квітковий вінок красиво підкреслював її чорне волосся, яке спадало до пояса невеликими хвилями. Тримаючи в руках книгу, вона уважно читала, не звертаючи уваги на весь світ навколо. Ліс мовчки огортав її своєю
«живий!»: Вірш про надлюдську віру та кохання
У житті бувають моменти, коли всі навколо кажуть: «Не треба, не чекай... Починай жити з нуля». Але як пояснити серцю, що воно має здатися, коли душа виразно відчуває рідну людину через відстані й мовчання? Цей вірш —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше