Ще зовсім трохи...

Вітаю усіх, хто радо підтримав мене в конкурсі неймовірними прочитаннями Мисливця! Щира вдячність за кожну зірочку, бібліотеку та підписку! Зовсім трохи, скільки саме ще не вирішила, але книга буде повністю завершена. Вирішила потішити вас моїм натхненням у вигляді арту ну й уривочком зі вчорашньої проди, який мені подобається)) Звісно, далі цікавіше, але не хочу вже ламати інтригу))) Тому, хто ще не долучився - запрошую)))  

P.S. Якщо у вас вдома є кицька, то купіть ще мишоловки) (Мою потурбувала миша о 5 ранку... От і вийшло два гарних арти)

#постапокаліпсис #кіберпанк #фантастика #науковафантастика #літрпг

"— Ніхто не втікає від мене, а тим паче не тоді, коли нищать мою систему, — гаркнув він і кинувся ривком на мене.

Потужним ударом Матеус встиг збити мене з ніг, а краєм ока я лише помітив, як Влад став у бій проти Міноса зі стрільцем. А за мить ще й та дівка до них побігла. Та Роман знову завдав мені удару, змусивши не відвертати уваги. Відстреливши його від себе я поквапився відбігти на безпечну відстань, але Роман навіть не думав відставати. Його лють знову зростала, отож цей пес готувався до удару. Скільки б я не стріляв у його бік, а жирнючий був. Не думав, що він таки й тут дістане мене. Не те щоб і в Етеріалі він мав аватара, хоча мав би не дивуватися, коли він з таким завзяттям прагнув зламати цю систему. Він вивчав Етеріал зсередини, весь час тиняючись неподалік, а я був заклопотаний лише добутком ефірів та чужих таємниць. Ех, нікудишній з мене мисливець, якщо таку рибину проґавив.

— Ти за все заплатиш, малий, — гаркнув Роман у ривку в мій бік.

Його меч задів моє плече, але броня вкотре послабила цей удар. Матеус досить кмітливо орудував своїми скілами, не те що Влад. В цього ж досвіду було значно більше. За наступним разом, коли Роман замахнувся на мене, я ухилився, зробивши кульбіт в сторону. В повітрі вистрелив у відкрите місце біля шиї аватара, від чого червоні числа активно почали відраховуватися від загального життя Романа. Та приземлившись, я помітив, з яким скаженим темпом відбавлялося Владове життя.

— Прокляття! — видихнув я і кинуся до нього.

Але не встиг. Аватар Влада і ще двох Романових посіпак розлетілися на чисельні коїни, які почали всотуватись костюмом дівчини. Чомусь розгубився, попри гнів, який захлинув мене. Не роздумуючи, я кинувся на неї вистреливши в її бік. Та сіпнулась убік, але майстерно підстрибнула в повітря, перестрибуючи мене. Штовхнула мене в спину, від чого я втратив рівновагу, звалившись на підлогу. Зброя відлетіла вбік, але з-за плечей одразу дістав свого примітивного вінчестера, пальнувши в неї, аби мати змогу підвестися. Доки дівчина впала, помітив, відчинені двері, до яких кинувся Роман.

— Та щоб тебе!

І мало не кулею, побіг слідом. Та двері зачинилися перед самим носом, щойно я добіг до них. Почув спершу своє гортанне виття, а потім і кроки позаду…"

Бережіть себе і гарного дня!