Хтось передивився Ікотіки... / Блок

"Їй знову приснився він" 

Це перше речення, які мої нігтики набрали на клаві.

і тут голос в моїй голові:

"Стоп. Ти вирішила вести рахунок як в "паранормальном явлении"?".

Здається, хтось передивився Ікотіку / Культурного Дідька та його огляд на "Сутінки".

*очі до стелі*

Досить лізти в мою голову, Ікотіка! Твої огляди заважають мені писати!

=)

А якщо серйозно, перше речення буде не таким. У мене трішки блок, бо треба описати те, чого я раніше ще не описувала. Описати так, щоб вас промурашило... ❤️

А як ви боретеся з блоком? Як виганяєте чортів зі своєї голови? ;))

Цитую дещо важливе для 17 розділу:

Діана була вбрана як на вікторіанський бал. Її тендітне тіло обрамляла пишна синя сукня із золотим оксамитовим мереживом, тонка талія стягнута корсетом, що робило ту майже невидимою, а довге волосся було зібране на потилиці в хитромудру зачіску.

Майк міцно стиснув меча і в почуттях викрикнув:

― Ти що забула в моєму сні?!

― Це твій сон. У себе й запитуй.

[...]

― Хто тобі дав дозвіл одягнути цю сукню?

Безглузде запитання, як і вся ця ірреальна ситуація. Згадана сукня преспокійно лежить у скрині, яку підготувала його мама спеціально для Діани, у Крижаному замку й очікує, коли та одягне її. Майк про себе подумав, що при приїзді додому забере цю сукню зі скрині й десь заховає, подалі від очей. Діана в ній виглядала... дуже привабливо.

― Мені її зняти?

Не встиг Майк прийти до тями від такої, м'яко кажучи, несподіваної відповіді, як Діанині руки потягнулися до зав'язок на спині.

― Ти... ― Він гучно ковтнув. ― Ти зовсім здуріла?!

Наступної миті Майк вхопив Діану за долоню, теплу та крихітну, і потягнув до виходу. Він намагався не думати про те, що його рука зараз у крові, сорочка також. Вперше йому полегшало від того, що це всього-на-всього сон.

(Пори року. Зникнення Зими. Розділ 8. Дев'яте коло пекла)

Ось Майк подивився на кишеньковий золотий годинник і навмисно холодно промовив: 

― Мала, вибір у тебе невеликий: ти або одягаєш цю сукню, або йдеш голою. Вибирай.

Діана миттєво спалахнула:

― Та чого ти зациклився на рожевій сукні? Чому я не можу одягнути, наприклад, ось це. 

Вона дістала зі скрині перше, що попалося ― коротку, чорну, із блискітками, ніби для побачень, сукню ― і скривилася. Ні, таку сукню вона сто відсотків не одягне. 

― Або це. 

У її руках опинилася пишна синя сукня з корсетом. Ось цю сукню вона цілком могла би й одягнути. Незважаючи на середньовічний стиль, їй сподобався і незвичний фасон, і благородний відтінок. 

Чомусь очі Майка широко розкрилися. Він різко вихопив сукню й процідив:

― Ні, її ти точно не одягнеш.

А далі Майк швидким кроком поніс цю сукню до шафи й запхав у дальній куток. Діана тільки охнула, дивуючись його поведінці. Навіщо йому сукня у власній шафі? Буде сцени з привидами розігрувати? Чи гнівно кидатиметься ножами, уявляючи на місці сукні саму Діану? 

(Пори року. Зникнення Зими. Розділ 12. Фотографія і мерзенні ґудзики)