Уривочок і арти

Вітаю, любі читачі!

Моя історія

Вбий або врятуй 

продовжує набирати оберти. І, хоч тепер Адам і Дана вже просто зобов'язані знайти спільну мову, їх чекають нові виклики.  

Ми заснули в коконі зім’ятої постільної білизни майже під ранок. Мені снилось тепле море і його хвилі… 

А ранок приніс аромат кави і розплавленого сиру. 

Адама поруч не було, а його халат та моя білизни лежали дбайливо складені на пуфі біля ліжка. Загорнувшись в м'який фліс я пішла в ванну, та вибралась звідти вже оновленою і абсолютно щасливою. Трохи підсушила волосся рушником та спустилась вниз, впевнена, що побачу там Нелю. Однак на кухні порядкував Адам. Він був в легких домашніх штанах і без сорочки, чим змусив мене знову почервоніти від спогадів і нової хвилі бажання. 

– Я не знаю, що ти любиш, та й готувати не вмію. – трішки винувато розвів руками він, та показав на стіл. – Тому у нас кава і тости. Неля чомусь запізнюється. Не схоже на неї. 

– Можливо, справи якісь? – я вмостилась за столом і потягнулась до чашки. Кава була неймовірно смачна, хоча мені зараз і вода видалась би нектаром. 

Адам дістав телефон та набрав чийсь номер. Довгі гудки… 

– Дивно… – видихнув він. 

– Щось сталося? 

– Неля. Вона працює тут вже років 30. І жодного разу не запізнилась. Це на неї геть не схоже. 

Потроху тривога в словах Адама передалась і мені, та додала гіркоти смачній каві. 

– Може варто до неї поїхати? – спитала, розчаровано відсунувши чашку. 

Але відповідь прийшла сама собою. Звістку приніс Юрій, і цього разу в його очах не було ні іронії, ні впевненості. 

“Неля пропала!” – видихнув він, стривожено взявшись за поручні крісла, наче шукаючи в них опору… 

***

Неймовірно вдячна за підтримку і коментарі, це неймовірно надихає! 

***

А тепер до артиків. Ділюсь і нагадую про мої завершені книги)

Тато за викликом 

Ескорт для монстра 

Згадай, щоб забути

"Мама на годину"

***

І нагадую про свій Тг-Канал та інстаграм. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.