"За межею справедливості" запрошую до прочитання

Всім привіт, мої хороші :-) 

Запрошую до прочитання історії "За межею справедливості". Жанр детектив/сучасна проза. 

Анотація: 

Кожна людина має таємниці та страхи, і лише одиниці можуть боротися з внутрішніми демонами.
Інколи методи не виправдовують наші діяння, навіть якщо вони були на благо! Навіть заради справедливості можна перейти межу!
Коли Марія погодилася надати психологічну допомогу колишньому офіцеру розвідки, вона навіть уявити не могла, які проблеми будуть чекати її попереду. Тепер життя Марії буде залежати лише від його дій та здатності виживати у колі друзів-ворогів.

Уривок 1:

Підійшовши до зазначеного кабінету, почув шерех та жіночу розмову. Без стуку увійшов та, схилившись боком на двері, кілька хвилин спостерігав дуже цікаву сцену. Одна жінка стояла на драбині та намагалася повісити картину. Стрункі ноги, підтягнуті сідниці, які досить виділися у спідниці до колін, зелена блузка та темно-каштанове волосся зібраний у пучок.

— Елісон, так рівно? — почув досить приємний голос.

— Маріє, трішки вліво! — пискляво відповіла білявка.

— Елісон, трішки вліво було хвилину назад!

— Я взагалі не розумію, навіщо тобі ця картина?

— Елісон, я...

Вона озирнулася й, поглянувши на мене, нахмурилася.

— Картина і так рівно висить! — сказав й повільно наблизився.

— Вибачте, а ви записані? Ми ще не працюємо...

— Елісон, ми вже як п’ять хвилин працюємо, — спокійно сказала.

Білявка стиснула губи та відвернулася. Я простягнув молодій жінці руку. Вона кілька хвилин вагалася, але зрештою подала руку. Спустившись із драбини, швидко одягнула підбори.

— Вибачте, маленький робочий процес для затишку, — вона досить мило всміхнулася та забрала з обличчя прядку волосся. — Марія!

— Я знаю! — усміхнувся куточками губ. — Дерек Райт!

— Проходьте в кабінет, Дереку Райт! 

Уривок 2: 

Як часто ви помічали, що ваша душа прагне того, від чого відмовляється ваш розум? Погодьтеся, так буває доволі часто. Ви працюєте на роботі, до якої вже звикли і яку виконуєте «на відмінно», хоча вона і перестала приносити вам хоч якесь задоволення, спілкуєтесь з тими, з ким давно знайомі, хоча розумієте, що часом ці люди тягнуть вас на дно. Ми всі залежні, просто залежності в кожного різні: в когось залежність від алкоголю, в когось від нікотину, в когось від нав’язаних суспільством правильних моделей поведінки, ніхто з нас по-справжньому не знає внутрішньої свободи! Кожен ваш вислів і слово всі завжди сприймали й сприйматимуть лише в рамках своїх можливостей, і їм абсолютно начхати, що ви намагались сказати набагато більше, ніж вони могли зрозуміти! Душа вимагає дати їй кисню, і я зараз не про той, яким ми дихаємо, а про той, що наповнить її по-справжньому і дасть сили зробити те, чого найбільше прагнемо і в чому боїмось часом зізнатись навіть самим собі! Ми всі народжуємось з великою душею і, як правило, губимо її частки в погоні за ідеалами, котрі нам не потрібні, просто нам сказали ще в дитинстві, що так має бути, та ми біжимо, але не розуміємо навіщо і куди. Прибігли, витратили сили, втратили сенс, загубили себе, а чого хотіли на справді так і не знайшли в цій безглуздій погоні. Зупинились і зрозуміли, що час — втрачено, сил майже не залишилося, задоволення від пройденого шляху немає ніякого, і я не про задоволення фізичних потреб, а про моральне задоволення, відчуття внутрішньої гармонії та спокою, які ми часом пригнічуємо, бо вони «якісь неправильні», хоча насправді правильні лише вони! Ми можемо втамувати будь-які свої фізичні бажання, а от з моральними все складніше, так вже склалось у нашому суспільстві, що потреби тіла ставлять вище ніж потреби душі. У кожного з нас свої погляди, бажання, потреби та ідеали. Кожен з нас за чимось біжить, бо вірить, що біжить не даремно, і цінним вважає те, що закладено у ньому самому. Який шлях виберете ви?

Буктрейлер:

Відео візуалізація героїв: