В рамах марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457 познайомилась з оповіданням Юлія Черепа "Пасажири долі" https://booknet.ua/book/pasazhiri-dol-b422126. Оповідання показує читачеві історію випускника школи, якого батьки відправили у далеку подорож поїздом, де він знаходить кохання свого життя і потрапляє у детективну пригоду. Загалом враження від твору позитивне, бо написаний він грамотно, є емоційна складова першого кохання підлітка, є цікаві деталі і описи, і автор дійсно “показує” історію, і все ніби так, як в літературних творах. Але, на мою думку, тут не враховане важливе правило, що не дає сприймати “Пасажирів долі” як професійний літературний твір.

Можна, звісно, заперечити, що на самвидаті всі не професіонали. Проте для тих, хто задумується над тими самими правилами літератури, а не пише за принципом “що бачу те співаю”, це гарний приклад для обговорення поняття “конфлікт твору”.

Оповідання заявлено як короткий любовний роман, отже очікуваним є або внутрішній, або зовнішній конфлікт у стосунках між молодими людьми.

А його немає.

Молоді люди знайомляться, закохуються, ніхто з них при цьому не змінюється, не робить помилок у стосунках і не виправляє їх. Батьки не ставлять палки в колеса. Дочка щойно закінчила дев’ятий клас, її обранець випускник школи, а батьки дівчини сприймають хлопця як “подарунок долі”. Останніми словами я трохи перебільшила, але тільки для того, щоб пояснити основне. На чому в такому разі тримати цікавість читача? Збігав за квітами, поцілувалися, подивилися на краєвиди за вікном, обговорили свої плани на майбутнє. Це зворушливо, але не достатньо для підтримки цікавості читача. І автор в історію кохання додає детектив. А от тут якраз і з’являється справжня зав’язка, певний розвиток подій, інтрига та її вирішення. Читач слідкує не за розвитком стосунків між молодими людьми, а шукає відповіді на питання про туфлі, лист, записку, про те, хто є хто. Конфлікт присутній, тільки детективний. І якби автор писав детектив, то все було б на місці. Чому в такому разі просто не змінити жанр? Тому що тоді треба буде викинути третину тексту, присвяченого любовній лінії, і все, що було після з’ясування хто є хто. Тоді треба більше приділити уваги моментам, що викликають у читача тривогу очікування. Тоді у цього твору повинна бути зовсім інша кінцівка.