МІсяць Впродовж Двох РокІв

Не можливо пережити це без сліз.

Прочитавши цю записку в нотатках телефону, я ніби повернулася в ті дні, коли все тільки починалося для мене. І для всіх українців, а для деяких ці жахи почалися десять років тому. І єдина річ, яку хочеться робити, - це плакати.

Але ми сильні. Ми поплачемо, витремо сльози і піднімемо голову з гордістю. Нас не зламати. Ми, українці, вперті і сильні!

24.03.2022

Місяць... Усього один місяць...

«Так мало», скажете ви. А насправді нестерпно довго...

Хто б міг подумати, що за цей час життя може кардинально змінитися?

Всі твої плани, раптово скасовуються. Все те, про що ти мріяв, стане таким далеким.

Випити чашку кави з другом стане дуже важливим, але таким неможливим.

Те, що колись піднімало тобі настрій, вже не потішить ні на мить.

З найріднішою тобі людиною не буде зв'язку.

Все стало таким — чорно-білим…

У світі повному сліз і страждань, ти мусиш усміхатися, щоб надихнути інших йти далі.  І ти сам маєш продовжувати свій шлях.

Життя змінилося, але не закінчилося. Доти, доки ти живий, ти маєш можливість вирішити, як прожити своє життя.

Адже для когось ти - ціле життя, не позбавляй його цього.

Але якщо ти втратив мету, заради якої варто жити...

То живи заради мене, а я житиму ради тебе.

Живімо заради нас усіх.

Заради усіх нас...