— Ну мені тільки спита-а-ати, — жалістливо протягнув хтось, зриваючись на завивання.
— От і спитаєте завтра! — відрізала бабця.
— Ну хоч одним оком, дайте глянути! — ніяк не відставали духи.
— Будете пролазити без черги, то дивитись зможете реально одним оком. А знаєте чого? Бо я вам друге виб'ю і пошлю в кінець черги! — командним тоном сварилася бабця Хіла. — Теж мені, духи. Та ви ж мою Соулочку так в могилку зведете! А я хочу через років так триста правнуків побачити.
— Та що ви в тих правнуках знайшли хорошого, пані Майнд? — запитав якийсь чоловік. — Крики, пелюшки, перші зуби, перші травми, ще й хворіють постійно. А потім в садочок віддасте — тиждень там, два тижня дома з температурою валятимуться.
— Ви мені не розповідайте все це, містер Крафт!Я і без вас знаю, які біди від дітей бувають! У ваших же інтересах, щоб Соулочка пошвидше мені організувала правнуків!
— Щоб ви нарешті впокоїлись і перестали тут нами командувати?
Юлія Богута, Отож, в цьому і різниця...
Добре, коли ти по власній волі такий і спокійно до цього відносишся... А тут вже стиснули зуби і рухаємося по часу вперед.
Привіт, мої любі Спокусники! Скоро… Я навіть не вірю, що це відбувається. Хоча з самого початку бажала цього гарного чоловіка в уніформі, з ідеальним торсом і ямочкою на щоці. Пікантні уривки і особливо візуал
Мене часто запитують, що або хто мене надихає. Звідки беруться історії, персонажі чи окремі сцени. І майже завжди хочеться відповісти щось світле й позитивне. Розповісти про улюблених письменників, що подолали складні життєві
— Віко, ти знову витаєш десь у хмарах… — робить мені зауваження Герман після приголомшливої, з його думки, близькості. — Пробач. Завтра суд… — кажу я, віддихавшись після чергової імітації задоволення. —
Дорогі читачі! Сьогодні я опублікувала свою нову історію з поетичними вставками під назвою «Взяла вона крила». Прошу вибачення за технічні помилки у форматуванні тексту. На жаль, через те, що працюю над книгою виключно
З усіх можливих варіантів я, як справжній геній кризових рішень, обрала трикляту бездіяльність. Він навчав мене занадто довго, щоб не помітити, коли я починаю блефувати. — Навіть не вириваєшся? — гріховно запитав
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнижка це добре))) А є така функція - додати кілька зайвих годин в добу, щоб все прочитати?!))) А то мені не вистачає часу(((
Юлія Богута, Отож, в цьому і різниця...
Добре, коли ти по власній волі такий і спокійно до цього відносишся... А тут вже стиснули зуби і рухаємося по часу вперед.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати