Прогуляємося???

Вітаю, любі НАТХНЕННИКИ!!!

Запрошую поринути у тепле літо, золоту осінь та морозне повітря зими.

Прогуляємося???

Книга тут

Закутавшись у плед, я повільно пішла далі, насолоджуючись нічним повітрям та доріжкою місяця на воді. Небо було всіяне зорями, які мерехтіли над темними хвилями, наче залицяючись до них. Довкола були високі скелі, на яких панував густий ліс, в якому я люблю прогулюватись, особливо доріжкою яка веде до поля квітів. Здається, що на тому полі квітів - зупиняється час і ти просто насолоджуєшся пахощами та співом пташок. Релакс.  

   Я відійшла настільки, що нарешті змогла б сказати, що мої барабанні перетинки - не полопають. Але ж я не можу блукати узбережжям цілісіньку ніч, бо мій придурок сусід влаштував божевільню поруч з моїм будинком. 

   Якщо чесно, я хочу спати… Я так втомилась, що ноги не тримають, але я краще впаду тут, - ніж поплентаюсь назад. 

Книга тут

Йдемо вузенькою доріжкою вверх, а під ногами хрумкають гілочки від хвої. Аромат шишок намовнює легені чистотою природи. Спів пташок, які маленькими зграйками здіймаються до неба, коли ми проходимо повз, змушують усміхнутись. 

   Я тягнусь за Ноа, немов повільна черепаха. Не пам'ятаю, коли востаннє я долала таку відстань, а тим паче блукала лісом. Ноа тримає міцно мою руку, допомагаючи подолати невеличку гору. 

   — Ми прийшли. — Каже Ноа і я підіймаю нарешті голову від доріжки, і з захватом дивлюсь на світ, який відкривається немов на долоні. Височина ялин, внизу бухта і сонце, яке зустрічає новий день. На цьому пагорбі на якому ми стоїмо, розташувалась лавка з однієї балки. І це реально місце для релаксу. Для поєднання з природою. — Гарно?!

   Я дивлюсь на Ноа і хитаю головою. В очах сльози від переповнення емоцій, які викликані усіма цими красотами та спокоєм. 

   Ноа нахиляється і цілує мене в носик. Я тремчу і обіймаю його, не втримавшись від бажання пригорнути і бути пригорнутою. Він обіймає мене навзаєм. Ми дивимося вдалечинь. Блакитно-срібне небо цілується з променями яскраво-помаранчевого сонця, а внизу вода блищить та заворожує. Ми стоїмо так дуже довго, допоки я не ховаю обличчя в груди Ноа. Емоцій цілий шквал і я не знаю, як їх приховати… та й навіщо?! Мені добре. Тут і зараз - мені добре. Мені добре - бо зі мною Ноа. Його долоні погладжують мою спину, відчуваю його підборіддя на своїй маківці, а потім і губи, які цілують моє волосся. Я починаю хвилюватись і нарешті відповідаю.

   — Тут неймовірно. — Трохи відсторонююсь. Ноа витирає мої сльози великими пальцями і я гублюсь у відчуттях. Знову страх, і я прокашлюючись, говорю. — Давай сядамо. 

​​​

“Книга тут”

Дивлюсь у бік. За вікном ніжний сніг сповільнює час, створюючи кришталеві візерунки на склі. Світло вуличного ліхтарика з веранди потрапляє до вітальні, створюючи відчуття казкової атмосфери. Люблю зиму і хотіла б щоб ця зима подарувала мені казку. Тобто - Крістіана і нашу звабливу зиму. 

   Я думаю про те, щоб зняти десь будиночок і відсвяткувати там Різдво. Сама. Не знаю - чому я так вирішила?.. Напевно це депресняк через мега сексуального хлопця, якому я до лампочки. Зима в штаті Мен чарівна і десь за містом… я б могла собі влаштувати канікули. Уявляю себе десь в лісі. Сніг покриває дерева і гори, створюючи чудову атмосферу Різдва. 

   Я навіть подумала про те, як добре десь покататись на лижах, на ковзанах чи санчатах. Давно я так не відпочивала. Хоча… і хотілося б сходити на якісь зимові фестивалі, зустрітись з рідними… Хочу все! А головне - я хочу ось так з гарячим напоєм біля каміну бути потрібною тому, в кого я закохалась. 

Запрошую до мого телеграм каналу сама тут багато візуалізації.

Героям Слава!

Мирного усім неба!