Додано
24.02.24 11:48:58
День, який ми ніколи не забудемо...
Сьогодні день, у якому почалася невгамовна війна. Ми чуємо постійні сирени, що сповіщають нас про небезпеку; ми ховаємося у бомбосховищах, навчаємося та працюємо онлайн, віримо одне одному. Тому, я бажаю вам гарного дня, щоб ви були живі, й щоб ми всі були живі. І наша Україна також.
СЛАВА УКРАЇНІ!!! •́ ‿ ,•̀ ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
І доречі... (продовження у наступному блозі)
Стружик Лев
173
відслідковують
Інші блоги
Б’ючись об ребра, серце розриває м’язи й ламає кістки. Твою ж… Не вберіг! У вухах шумить. Нічого не чую. Нічого не тямлю. Зриваю з себе куртку й мчу на лід. Треба встигнути врятувати її, витягти! Вона не може
Вітаю! До публікації нової книги залишилось 8 днів. Анотація: Ніхто не впізнає в мені колишню наївну дівчину Олесю Коломієць — ту, якої більше не існує. Тепер я Алексса Ловентай, і світ лежить біля моїх ніг. Але
Вітаю, любі друзі. Історія Ангеліни та Дениса продовжується. Здається, чоловік нарешті усвідомив всю серйозність ситуації. А ще Денис чітко розумів, що вони не можуть повернутись до міста, не з’ясувавши стосунки.
Давайте поговоримо про останній розділ «Сансетного серпа». І частина. Луна та Кай вечеряють, як колись. Тільки тепер він побачив те, що міг мати вже давно: кохану жінку й частину власної душі в одному приміщенні. Сімейна
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати