Відгук на твір "Відчужені. Впусти в своє серце"

Вітаю! Мій другий відгук у марафоні на роман Валерії Серпень "Відчужені. Впусти в своє серце".

Моє дитинство припало ще на ті часи, коли телевізори були не у всіх, і дивитися вечірні серіали збиралися компаніями сусідів. В моєму випадку це були такі ж пенсіонерки як і моя бабуся. То ж і у мене вибору особливо не було. Точніше він зводився до "дивитися" або "не дивитися" "Просто Марію", "Багаті теж плачуть", "Ніхто крім тебе" та інші мелодрами :) До чого це я. Це я одразу відповідаю на ваше можливе здивування і нерозуміння, який там відгук зібрався писати якийсь військовослужбовець про любовний роман. :) Тому попередив, що в подібних історіях досить обізнаний. :)))

Тепер по суті:

Як я вже зазначав у відгуку до іншого твору автору, це неймовірно легка мова. В цьому романі нічого не змінилося. Читається также легко і без спотикань об русизми, тавтологію чи щось подібне. 

Роман чудово структуровано. Я навмисно звертав увагу під час читання на деякі деталі, аби знайти чи не знайти їм потім застосування автором. Наприклад, коли Дмитро вибігав по терміновому дзвінку з ТРЦ і з кимось зіштовхнувся на виході, а потім не мав змоги нікому подзвонити, бо лишився без телефона.

Двоякі емоції весь час викликали головні герої і ситуації загалом. З одного боку наче все таке ідеально-ванільне, і тільки-но хочеться сказати: ну авторе, це вже занадто, перебір! Як на тобі, щось трапляється таке, коли всю ваніль як вітром здуває. 

Окремо хочу відзначити сюжетні повороти. Я розумів, що жанр не передбачає якихось шалених загадок чи неочікуваних подій після яких очі на лоб лізуть і бігаєш з криками "Та ну ладно, як таке можливо!", проте натрапив на один момент, коли лишився здивованим.  Дмитро посеред ночі прийшов до Жені, а вона йому не відчинила. В той момент я розумів, що ця сцена не прохідна, але що буде далі не здогадувався. 

Майже з самого початку і до епілогу, хотілося викрикувати коментарі накшталт "та хіба ж так можна" "не роби цього" і тому подібне, та автор вчасно закриває усі подібні питання вичерпними поясненнями чи відповідними сценами.

Взагалі, як і очікував, фінал з чудовим посмаком. Кожен може чомусь повчитися у героїв. А чи не це головна мета літератури?

P.S. Що мені дуже сподобалося, це те, що герої, після якихось непорозумінь завжди говорять один з одним, а не тягнуть кота за хвіст, як в дешевих мелодрамах. 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Валерія Серпень
23.02.2024, 20:31:52

Дякую за такий гарний відгук. Радію, що підмитили деталі. Круто, що знаходите час і для читання, і для відгуків. Нехай щастить!!!

Юлій Череп
23.02.2024, 21:04:49

Валерія Серпень, Дякую!)

avatar
Олеся Мрійниця
22.02.2024, 22:06:46

Вітаю. Це вже ваша друга рецензія. У вас так класно виходить висловлювати свої думки. Все по суті. Лише посилання на книгу автора потрібно додати і буде супер))

Юлій Череп
22.02.2024, 23:12:33

Олеся Мрійниця, Дякую вам :) Нажаль немає змоги приділити повноцінно увагу тому, що пишу. Безперервний двіж і вдень і вночі)

avatar
Єва Ромік
22.02.2024, 21:48:48

А на який саме момент?
Якась рецензія трохи незавершена вийшла, як на мій погляд. Розумію, що інколи вам ну геть не до писання. Але може стане в нагоді матеріал викладений в моєму блозі від 10.08.23. Там є алгоритм для написання рецензій.

Показати 3 відповіді
Юлій Череп
22.02.2024, 22:21:00

Єва Ромік, Після відбою тревоги додам)

Інші блоги
Ніколи не думала?
Ну раз вже так сталося, то хвалюся) Книга "Заповіт Везунчиків" https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=4923086&p=1 32 місце в "Фантастика" та 16 місце в "Бойова фантастика" А це перша сторінка, перепрошую) "Протистояння
ДвІ Прем’Єри В Один День!
Любі мої, у мене для вас одразу кілька важливих новин. І почну я з тієї, яка завершує одну історію, щоб уже за мить ми разом відкрили двері в дві нові. 20 листопада вийде останній розділ роману «(Не) зійтися знов». Тож
А яку книгу ви хотіли б першою побачити на папері?
Привітики, мої мандрівнички! ❤️ Сьогодні хочу порадитися з вами щодо однієї своєї маленької, але дуже бажаної мрії. Останнім часом я все частіше замислююся над тим, щоб спробувати надрукувати власні книги. Не просто залишити
авторське - що лишилось за кадром
Завтра вийде 98й розділ книги Щоденник служниці А сьогодні невеликий віршований спойлер: Я вірив. Любив. Він мені був як сонце... Та сонце зробилося лютим пекельним вогнем. Він знову говорить про велич, і славу, і гордість
☘️3 000 прочитань☘️
«Срібний полин: Тіні Мейфера » перетнув позначку у 3 000 прочитань. Дякую за ваші сердечка, додавання книги в бібліотеки і коментарі. Також я дуже рада знову поспілкуватися в блозі після довгої перерви. На сторінці
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше