Під нуль!

Вітання! У першому своєму блозі тут я б хотіла без зайвих прелюдій та непотрібних балачок (які сама б прогортала б без задніх думок) хотіла б запросити вас до свого першого твору ПІД НУЛЬ, у якій я збираюся втілити свою (а може, ще чиюсь) маленьку мрію стати хоч на кілька хвилин гонщицею-стрітрейсеркою в спекотному місті на Східному Узбережжі. 

Вів'єн працює механіком у старому гаражі свого друга. Її остання радість життя у великому місті на березі Східного Узбережжя це машини. А ще мама, яка смертельно хвора. І потреба в грошах ставить Вів'єн перед вибором: ризик на найбільших перегонах міста або спокійне життя. І що робити, коли саме ризик робить її справді живою?

Перший розділ уже доступний на сайті, тому щиро й щедро запрошую всіх до прочитання. І так само щиро й щедро старатимуся оновлювати історію якомога частіше (створимо такий собі мінісеріал?). Тому хайпайте маленький уривочок... і поїхали? 

— Мені двадцять п’ять, Лукасе, перестань. Сили небесні! Я працюю в гаражі й досі не чула про шоудаун! Або я сліпа й глуха, або ти постарався, щоб я нічого не побачила й не почула. На сріблястому ніссані проколовся. 

Я ляпнула долонями по стегнах і розчаровано пхикнула. Таке відчуття, ніби ширма з очей упала. Шоудаун! Перегони в Новому Атлантисі! Здається, за своїми гайками й тарілками в бистро я світу Божого не пізнавала. 

— Нічого я не старався. Не кожен, хто приїздить до гаража, стане тріпатися про те, нащо приїхав до Нового Атлантису, Віві. Але я серйозно. У мене нема бажання бачити, як твої мізки розмажуть по трасі біля Набережжя на красивому заході сонця. Хто ж іще буде мені за п’ять доларів міняти колеса в старому шевроле?  

— А вже комусь розмазали мізки по трасі? 

— Ві!

Ваша A. Jameson. Підписуйтеся на авторку, щоб нічого не пропустити :)