Залишаються останні години дуже крутої знижки!

Не прогавте можливість продовжити читати: нестримну, гарячу, подекуди смішну та пікантну історію, сповнену несподіванок, щирих емоцій та пригод! Провчу тебе - легка та місцями зворушлива історія про запальних та веселих головних героїв, які спалахують один від одного, як сірник від полум'я.

Шматочок з свіженької глави! До речі, оновлення щодня вночі, щоб ранком Ви мали змогу прочитати продовження, смакуючи свою вранішню каву.

Лівія.

Прокидаюся ранком.

Відкриваю одне око і завмираю.

Твою ж… де я?

Різко підхоплююся в ліжку і одразу жалкую, бо голова така, наче я дерев’яні дощечки об неї вчора трощила. 

- Привіт! - здоровається Янніс з крісла навпроти і сонно потягується. 

- Привіт! - здивовано видаю, натягуючи по саму шию простирадло. - А де…?

- Сукня? Он на стільці! Вона декорована паєтками, я переймався, щоб ти бува вночі не поранилася! 

Коли очі мої округлилися, а обличчя почало червоніти, то додав.

- Я роздягав тебе з заплющеними очима! Чесне піонерське!

- Не блазнюй, Яннісе, ти ніколи не був піонером і навіть не впевнена, що знаєш хто це такі…

- Розкусила! - облизав нижню губу.

- А де…

- Трусики? - почухав потилицю. 

- Ну-у. На це питання так сходу я не готовий відповісти! Боюся, що ти мені дісталася вже без них! 

- А-а між нами…

- Між нами нічого не було! - завершив за мене він.

- Фух! - видихнула з полегшенням. Стоп. Але якщо я все ж таки  без трусиків. - А взагалі…

- І взагалі не було, я встиг вчасно! Вибач!

- Що-о! - обурилася я і якби не була в цей момент оголеною то мої б пальці вже стискали б його горло.