"Чорний агат: Втрачена спадкоємиця" Христя і Тарас

Анонс "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця"

«Блакитноока, я чекаю тебе біля під’їзду. Якщо не вийдеш через двадцять хвилин, весь район почує вовче виття!»

Христина, хмикнувши, кілька секунд роздумувала над відповіддю, а потім написала:

«Мені байдуже! Я вже в нічній сорочці й лягаю відпочивати. Доброї ночі, Тарасе! Ніколи не засинала під вовче виття. Все буває перший раз!»

Христя, вимкнувши світильник, відкрила фіранку й виглянула у вікно. З четвертого поверху, особливо коли добре була освічена вулиця ліхтарями, вона розгледіла Тараса, який ходив туди-сюди біля автівки. Спостерігаючи, як він пише повідомлення, всміхнулася й закусила нижню губу. На телефон прийшло сповіщення наступного тексту: 

«Блакитноока, тобі дуже пасує сорочка!»

Христина, ще раз прочитавши повідомлення, округлила очі й поглянула у вікно. Тарас помахав їй рукою.

Христя швидко написала повідомлення «Що ти хочеш?» і, закривши фіранку, глибоко вдихнула. Склавши руки по боках, голосно зітхнула. Поглянувши на шафу, закусила нижню губу й, відчинивши її, взяла светр і джинси. Почувши, як прийшло сповіщення, озирнулася. Одягнувшись, відкрила повідомлення.

«Хочу тебе! Але це буде потім, вогняна! Спочатку хочу тобі дещо показати!»

Христина кілька секунд була в ступорі від повідомлення. Написавши відповідь: «Нахаба! Чекай мене!», вимкнула екран і вийшла з кімнати.

***

Доброго вечора, мої хороші) Завтра буде розділ про Христину і Тараса) Хоча й вони і другорядні герої, але бачу по відгуках читачів та своїм відчуттям, що персонажі викликають емоції, і їхня історія така ж сама цікава, як і історія головних героїв Мирослави й Дем'яна) 

Намагаюся написати останній розділ й, скажу відверто, тяжко пишеться! Щиро дякую всім читачам та колегам за підтримку!) Дякую за емоції та натхнення!) 

Бережіть себе, любі!) 

Арти від Дар'я Новицька