Студент та викладачка.

Вітаю любі НАТХНЕННИКИ!!!

Для тих, кому сподобалась книга 

Уроки Містера Джеймса 

Тільки тут трохи навпаки

Студент та викладачка.

Забороне завдання 

— Як ти це робиш?
  — Що саме? — Знизавши плечима, запитав він.
  — Все це. Ти робиш стільки приємних речей для мене… — Я розчервонілась, згадуючи не лише романтичні моменти, а і моменти приголомшливої пристрасті.
  Оуен легко та невимушено засміявся і відповів.
  — Все просто – біля мене особлива жінка, для якої мені хочеться бути ось таким… — Оуен нахилився і його рука опинилася на моїй потилиці, змушуючи мене теж нахилитись. Він ніжно пестив мої губи своїми, а я тихо зітхала від цієї блаженної спокуси. — Ти така смачна. Скрізь. — Наші очі зустрілись і я ще дужче почервоніла.
  — Оуене… мені дуже добре з тобою. Ні, навіть не так – я щаслива.
  — Але ти не припиняєш думати про те, що є ми у межах коледжу. Так?
  — Так. Як бути? Ми ж не можемо постійно ховатись?
  — Постійно – ні. Два роки. І я закінчу коледж. Ми будемо вільні люди. — Усміхнувшись, Оуен сперся спиною, і забравши тацю у бік, посунув мене до себе, в свої гарячі обійми.
  — Звідки ти знаєш… — Я замовчала.
  Оуен підняв моє підборіддя двома пальцями, і подивившись у вічі, поцікавився.
  — Що все не закінчиться?
  — Так. — Чесно відповівши, я облизала пересохлі губи. Я хотіла, щоб він сказав, що це назавжди. Хотіла, щоб він розвіяв мої страхи. Я як підліток, хотіла вірити, що мій принц все розрулить і у нас буде «довго і щасливо».
  — Бо я ніколи такого не відчував. І я хочу вірити, що система і люди не зламають нас своїми упередженнями. І якщо нам вистачить сил і терпіння потайки зустрічатись два роки – тоді це точно назавжди. — Він поцілував мої губи, які затремтіли від непролитих сліз щастя.
  — Я не знаю, як у нас вийде все тримати в таємниці.
  — Покладись на мене.

                         Запрошую до мого телеграм каналу 

Героям Слава!

Мирного усім неба!