Любі читачі!

Маю для Вас чудові новини! Книга "Невипадково" повертається!

Знаю, що Ви довго чекали і безмежно вдячна за терпіння та очікування. Сподіваюсь, що друга половина книги сподобається так само як і перша, а може навіть і більше))))) Рекомендую перечитати роман з початку, аби пригадати всі події, які є лише початком захопливої історії, яка доводить, що всі події в нашому житті відбуваються не просто так!

- Як цікаво… принцеса потрапила в біду! - почула я низький чоловічий голос позаду.

Я обернулась і отетеріла. За моєю спиною стояв високий смаглявий брюнет. Він був в чорному діловому костюмі і на деякий час я подумала, що переді мною стоїть обкладинка нового фільму про агента 007. Його щетина виглядала доглянутою і в той же час надавала своєму володарю неабиякої брутальності і сексуальності. Легка посмішка заворожувала, а в його темно-блакитних очах грало полум’я.

Мені знадобилось декілька секунд щоб прийти до тями після милування цим красенем. Я так злякалась своєї реакції на нього, до того ж тиша між нами затягнулась, і мені нічого краще не прийшло в голову окрім:

- Не твоя справа! – і в той же момент я пожалкувала як грубо це прозвучало.

- Але твій хлопець засмутиться якщо ти втечеш, - продовжував незнайомець.

- А тобі ніхто не казав, що підслуховувати чужі розмови як мінімум невиховано?!!

- Ти так голосно говорила з подругою по телефону, що я впевнений – вже весь ресторан в курсі твого невдалого побачення. Можливо навіть твій супутник це чув й дряпанув звідси раніше за тебе.

Його слова неабияк налякали мене. Я визирнула в зал ресторану та побачила свого супутника щось активно колупаючи в тарілці. Мені одразу стало легше знаючи, що він не чув мене і не підозрює про мої наміри втекти з нашого побачення. В цей самий час я почула за спиною переможне:

- От і попалась!

Коли я обернулась, посмішка мого нового знайомого стала ще ширшою. Його руки були в кишенях і він зухвало та розслаблено спирався на стіну та всім своїм виглядом показував, що він мене переграв. Його очі стали ще темнішими і він ніби чекав на мій хід. Це мене неабияк роздратувало.

- Хто ти взагалі такий?! – ця фраза вирвалась з моїх вуст як нарікання, а не питання.

- Я Беннет і можу тобі допомогти, - кожне його слово було перенасичене самовпевненістю, а мені так хотілось цю впевненість зламати. Не люблю зухвалих чоловіків.

- І як же? – поцікавилась я, оскільки його слова вселили в мене маленьку надію, що він дійсно може мене врятувати від цього побачення.

- Побачиш! Але з тебе поцілунок! – його тон був настільки буденним, ніби він вже знав, що я неодмінно погоджусь. І це здивувало мене ще більше, тому я не могла відповісти хоч що-небудь тямуще окрім одного слова:

- Що???

- Ти мене чула. З тебе – поцілунок, а з мене – порятунок від найгіршого побачення в твоєму житті.

- Порятунок? Ти зовсім і не лицар, якщо просиш таку високу ціну за допомогу дамі в біді. – тепер зухвалість наповнила і мене, і я не стримувала емоцій, - І чесно кажучи це побачення не таке вже й жахливе.

- По телефону ти казала зовсім інше.

Від його слів все в середині мене закипало, і навіть той факт, що цей красунчик виводить мене з себе не квапив мене повернутись до кавалера, що чекав мене за столиком.

- Погоджуйся. Тобі сподобається, - і його саркастична насмішка перетворилась в широку посмішку, від якої я знову втратила контроль над собою й не могла промовити ані слова...