Так, зараз пишу кіберпанк. Скоро на Букнет з'явиться. Написала чернетку, а по білому взагалі Ші бомба. :) Зносить дах. Фінал бачу, а коли історія обростає деталями і з'являється кістяк, це так заводить. Ляжеш спати з одним у голові, на ранок новий поворот. Ой, куди ж той Ші мене заведе, ну ду-уже цікаво. А взагалі це кожної моєї книги стосується. Свавільні герої - це ж самий смак.
У мене таке було..))) і відбувається й зараз))) загальний напрямок сюжету, звісно, є, але творчість — це творчість..))) контролювати все, але не контролювати нічого❤️
У мене таке постійно)) а ще іноді зʼявляється другорядний персонаж(якийсь чоловік, частіше всього) і стає раптом не другорядним і веде сюжет кудись в іншому напрямку… а я лише сиджу і думаю: «звідки ти взявся?»
У мене таке теж буває. Я маю тільки план, скажімо привести персонажа з пункту А до пункту Б і в результаті він і справді потрапляє куди було задумано. Але от ЯК він це зробить, то тут вже я дозволяю йому діяти майже самостійно. І дуже часто я ловлю себе на думці, що ще трохи і він заведе історію геть кудись у інший бік і тоді я вже починаю напружувати мозок, аби обґрунтовано скоригувати його куди треба. Тож це цілком нормальна практика.
В мене часто таке ) . Тільки сідаю писати і ,здається, усе продумано , але тут з'являються нові ідеї для сюжету , і той старий вже якийсь не такий . Тому це доволі нормально! Ви не єдині такі ))) ♥️
В мене таке постійно. Це і називається творчість. І саме тому досвідчені письменники радять мати лиш загальний нарис історії, адже подробиці і нюанси вимальовуються саме в процесі
Багато авторів беруть набір упізнаваних образів — домовик, русалка, Перун, вишиванка, борщ — і просто розставляють їх як декорації в стандартному фентезійному сюжеті західного, або вже східного зразка. Міфологія перетворюється
Новинка «Там, де завмирає пульс» Роман, про шаленні почуття, про людей, які зовсім не планували змінювати своє життя. Про випадкову зустріч, після якої думки вперто повертаються до однієї людини. Про пристрасть,
У кожного з нас є тріщини.
Хтось приховує їх.
Хтось чекає, що їх закриє інша людина.
А хтось одного дня бере до рук першу цеглину й починає будувати себе заново.
Любі друзі спішу повідомити, що вийшов третій розділ роману Моє заборонене бажання. Сонце вже високо, коли я тихенько відчиняю двері чотирьох кімнатної квартири в якій я живу з батьком і мачухою. Ноги важкі, тіло ниє
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак, зараз пишу кіберпанк. Скоро на Букнет з'явиться. Написала чернетку, а по білому взагалі Ші бомба. :) Зносить дах. Фінал бачу, а коли історія обростає деталями і з'являється кістяк, це так заводить. Ляжеш спати з одним у голові, на ранок новий поворот. Ой, куди ж той Ші мене заведе, ну ду-уже цікаво. А взагалі це кожної моєї книги стосується. Свавільні герої - це ж самий смак.
Natasha, Дякую. Знаєте, авторські герої - як діти. Доки маленькі, то цицю просять і не вміють ходити, а коли підростають, то торують власні шляхи.
У мене таке було..))) і відбувається й зараз))) загальний напрямок сюжету, звісно, є, але творчість — це творчість..))) контролювати все, але не контролювати нічого❤️
Hanna Trunova, Ось те що творчість це творчість тут не посперечаєшся)))))))
У мене таке постійно)) а ще іноді зʼявляється другорядний персонаж(якийсь чоловік, частіше всього) і стає раптом не другорядним і веде сюжет кудись в іншому напрямку… а я лише сиджу і думаю: «звідки ти взявся?»
Крістіна Мілтон, Може цей чоловік помічник)))
У мене таке теж буває. Я маю тільки план, скажімо привести персонажа з пункту А до пункту Б і в результаті він і справді потрапляє куди було задумано. Але от ЯК він це зробить, то тут вже я дозволяю йому діяти майже самостійно. І дуже часто я ловлю себе на думці, що ще трохи і він заведе історію геть кудись у інший бік і тоді я вже починаю напружувати мозок, аби обґрунтовано скоригувати його куди треба. Тож це цілком нормальна практика.
Василь Бундзяк, Одного разу у мене було ось що, я послухала пісню "mylene farmer l'horloge" і коли я подивилась переклад, в мене пішов сюжет
В мене часто таке ) . Тільки сідаю писати і ,здається, усе продумано , але тут з'являються нові ідеї для сюжету , і той старий вже якийсь не такий . Тому це доволі нормально! Ви не єдині такі ))) ♥️
Віка Лукашук, Дякую
Це нормально, особливо, коли починаєш писати.
Колись писала план, але завжди сюжет сам собою ішов, забивши на план:)
В мене таке постійно. Це і називається творчість. І саме тому досвідчені письменники радять мати лиш загальний нарис історії, адже подробиці і нюанси вимальовуються саме в процесі
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати