Так, зараз пишу кіберпанк. Скоро на Букнет з'явиться. Написала чернетку, а по білому взагалі Ші бомба. :) Зносить дах. Фінал бачу, а коли історія обростає деталями і з'являється кістяк, це так заводить. Ляжеш спати з одним у голові, на ранок новий поворот. Ой, куди ж той Ші мене заведе, ну ду-уже цікаво. А взагалі це кожної моєї книги стосується. Свавільні герої - це ж самий смак.
У мене таке було..))) і відбувається й зараз))) загальний напрямок сюжету, звісно, є, але творчість — це творчість..))) контролювати все, але не контролювати нічого❤️
У мене таке постійно)) а ще іноді зʼявляється другорядний персонаж(якийсь чоловік, частіше всього) і стає раптом не другорядним і веде сюжет кудись в іншому напрямку… а я лише сиджу і думаю: «звідки ти взявся?»
У мене таке теж буває. Я маю тільки план, скажімо привести персонажа з пункту А до пункту Б і в результаті він і справді потрапляє куди було задумано. Але от ЯК він це зробить, то тут вже я дозволяю йому діяти майже самостійно. І дуже часто я ловлю себе на думці, що ще трохи і він заведе історію геть кудись у інший бік і тоді я вже починаю напружувати мозок, аби обґрунтовано скоригувати його куди треба. Тож це цілком нормальна практика.
В мене часто таке ) . Тільки сідаю писати і ,здається, усе продумано , але тут з'являються нові ідеї для сюжету , і той старий вже якийсь не такий . Тому це доволі нормально! Ви не єдині такі ))) ♥️
В мене таке постійно. Це і називається творчість. І саме тому досвідчені письменники радять мати лиш загальний нарис історії, адже подробиці і нюанси вимальовуються саме в процесі
– Дякую за турботу, але вам не варто так мною опікуватися, – якомога стриманіше сказала я. Очікувала, що Рендал образиться на таку реакцію. Але він лише криво посміхнувся, обдарувавши мене якимось дивним поглядом.
Поки читала Ваші історії, залишала Вам відгуки, ділилася своїми враженнями й паралельно блукала сторінками, знайомилася з іншими книгами на Booknet, я почала помічати одну річ, яка спочатку здалася мені настільки незначною,
✨️ Візуал до Розділу 9 книги "НЕБЕЗПЕЧНА СЛАБКІСТЬ" ✨️ Уривок: Повільно стягую обручку з пальця. Рух виявляється важчим, ніж я очікував — метал наче приріс до шкіри за ці роки, і на секунду я відчуваю дике
Нова обкладинка! Та в блогах я обновила зовнішність Акіри та Наокі.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак, зараз пишу кіберпанк. Скоро на Букнет з'явиться. Написала чернетку, а по білому взагалі Ші бомба. :) Зносить дах. Фінал бачу, а коли історія обростає деталями і з'являється кістяк, це так заводить. Ляжеш спати з одним у голові, на ранок новий поворот. Ой, куди ж той Ші мене заведе, ну ду-уже цікаво. А взагалі це кожної моєї книги стосується. Свавільні герої - це ж самий смак.
Natasha, Дякую. Знаєте, авторські герої - як діти. Доки маленькі, то цицю просять і не вміють ходити, а коли підростають, то торують власні шляхи.
У мене таке було..))) і відбувається й зараз))) загальний напрямок сюжету, звісно, є, але творчість — це творчість..))) контролювати все, але не контролювати нічого❤️
Hanna Trunova, Ось те що творчість це творчість тут не посперечаєшся)))))))
У мене таке постійно)) а ще іноді зʼявляється другорядний персонаж(якийсь чоловік, частіше всього) і стає раптом не другорядним і веде сюжет кудись в іншому напрямку… а я лише сиджу і думаю: «звідки ти взявся?»
Крістіна Мілтон, Може цей чоловік помічник)))
У мене таке теж буває. Я маю тільки план, скажімо привести персонажа з пункту А до пункту Б і в результаті він і справді потрапляє куди було задумано. Але от ЯК він це зробить, то тут вже я дозволяю йому діяти майже самостійно. І дуже часто я ловлю себе на думці, що ще трохи і він заведе історію геть кудись у інший бік і тоді я вже починаю напружувати мозок, аби обґрунтовано скоригувати його куди треба. Тож це цілком нормальна практика.
Василь Бундзяк, Одного разу у мене було ось що, я послухала пісню "mylene farmer l'horloge" і коли я подивилась переклад, в мене пішов сюжет
В мене часто таке ) . Тільки сідаю писати і ,здається, усе продумано , але тут з'являються нові ідеї для сюжету , і той старий вже якийсь не такий . Тому це доволі нормально! Ви не єдині такі ))) ♥️
Віка Лукашук, Дякую
Це нормально, особливо, коли починаєш писати.
Колись писала план, але завжди сюжет сам собою ішов, забивши на план:)
В мене таке постійно. Це і називається творчість. І саме тому досвідчені письменники радять мати лиш загальний нарис історії, адже подробиці і нюанси вимальовуються саме в процесі
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати