Так, зараз пишу кіберпанк. Скоро на Букнет з'явиться. Написала чернетку, а по білому взагалі Ші бомба. :) Зносить дах. Фінал бачу, а коли історія обростає деталями і з'являється кістяк, це так заводить. Ляжеш спати з одним у голові, на ранок новий поворот. Ой, куди ж той Ші мене заведе, ну ду-уже цікаво. А взагалі це кожної моєї книги стосується. Свавільні герої - це ж самий смак.
У мене таке було..))) і відбувається й зараз))) загальний напрямок сюжету, звісно, є, але творчість — це творчість..))) контролювати все, але не контролювати нічого❤️
У мене таке постійно)) а ще іноді зʼявляється другорядний персонаж(якийсь чоловік, частіше всього) і стає раптом не другорядним і веде сюжет кудись в іншому напрямку… а я лише сиджу і думаю: «звідки ти взявся?»
У мене таке теж буває. Я маю тільки план, скажімо привести персонажа з пункту А до пункту Б і в результаті він і справді потрапляє куди було задумано. Але от ЯК він це зробить, то тут вже я дозволяю йому діяти майже самостійно. І дуже часто я ловлю себе на думці, що ще трохи і він заведе історію геть кудись у інший бік і тоді я вже починаю напружувати мозок, аби обґрунтовано скоригувати його куди треба. Тож це цілком нормальна практика.
В мене часто таке ) . Тільки сідаю писати і ,здається, усе продумано , але тут з'являються нові ідеї для сюжету , і той старий вже якийсь не такий . Тому це доволі нормально! Ви не єдині такі ))) ♥️
В мене таке постійно. Це і називається творчість. І саме тому досвідчені письменники радять мати лиш загальний нарис історії, адже подробиці і нюанси вимальовуються саме в процесі
Друзі, раді поділитися результатами голосування учасників конкурсу "Новорічний збіг обставин"! Переможцями груп і, відповідно, фіналістами конкурсу, стали: Група 1
Лада Астра - "Хурделиця"
Кіт Анатолій - "Тіні
І зараз я готовий ризикнути всім. Заради кількох годин поруч із принцесою. Заради ще однієї ночі з нею… Сиджу, вчепившись у кермо, щоб утримати себе від повернення в ресторан, і рахую хвилини. Ніколи ще час не тягнувся
Магія. Маги та Магічна Академія Вступ У моїй світобудові магія — не «ефект заради ефекту» і не кнопка “натиснув — сталося”. Це технологія реальності, яка працює за правилами, має фізіологічну базу,
Кажуть, автори — це боги своїх світів. А як ви створюєте своїх персонажів? Вони просто живуть у готовому всесвіті, приймаючи його правила? Чи ви навмисно будуєте світ під конкретного героя? Цього разу я вирішила
Ча-ер виріс у «квітковому домі», де живими квітами були люди — юнаки та дівчата з лотосовими ніжками. Заради витонченої естетики їм змалечку бинтували стопи, ламаючи кістки та зминаючи пальці. Це було болісне перетворення
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак, зараз пишу кіберпанк. Скоро на Букнет з'явиться. Написала чернетку, а по білому взагалі Ші бомба. :) Зносить дах. Фінал бачу, а коли історія обростає деталями і з'являється кістяк, це так заводить. Ляжеш спати з одним у голові, на ранок новий поворот. Ой, куди ж той Ші мене заведе, ну ду-уже цікаво. А взагалі це кожної моєї книги стосується. Свавільні герої - це ж самий смак.
Natasha, Дякую. Знаєте, авторські герої - як діти. Доки маленькі, то цицю просять і не вміють ходити, а коли підростають, то торують власні шляхи.
У мене таке було..))) і відбувається й зараз))) загальний напрямок сюжету, звісно, є, але творчість — це творчість..))) контролювати все, але не контролювати нічого❤️
Hanna Trunova, Ось те що творчість це творчість тут не посперечаєшся)))))))
У мене таке постійно)) а ще іноді зʼявляється другорядний персонаж(якийсь чоловік, частіше всього) і стає раптом не другорядним і веде сюжет кудись в іншому напрямку… а я лише сиджу і думаю: «звідки ти взявся?»
Крістіна Мілтон, Може цей чоловік помічник)))
У мене таке теж буває. Я маю тільки план, скажімо привести персонажа з пункту А до пункту Б і в результаті він і справді потрапляє куди було задумано. Але от ЯК він це зробить, то тут вже я дозволяю йому діяти майже самостійно. І дуже часто я ловлю себе на думці, що ще трохи і він заведе історію геть кудись у інший бік і тоді я вже починаю напружувати мозок, аби обґрунтовано скоригувати його куди треба. Тож це цілком нормальна практика.
Василь Бундзяк, Одного разу у мене було ось що, я послухала пісню "mylene farmer l'horloge" і коли я подивилась переклад, в мене пішов сюжет
В мене часто таке ) . Тільки сідаю писати і ,здається, усе продумано , але тут з'являються нові ідеї для сюжету , і той старий вже якийсь не такий . Тому це доволі нормально! Ви не єдині такі ))) ♥️
Віка Лукашук, Дякую
Це нормально, особливо, коли починаєш писати.
Колись писала план, але завжди сюжет сам собою ішов, забивши на план:)
В мене таке постійно. Це і називається творчість. І саме тому досвідчені письменники радять мати лиш загальний нарис історії, адже подробиці і нюанси вимальовуються саме в процесі
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати