Вітаю любі НАТХНЕННИКИ!!!

Запрошую до книг, які спокушатимуть, дивуватимуть, захоплюватимуть та подарують гарні емоції.

Забороне завдання 

  Я зачинив двері, і розвернувшись, рушив до неї. Вона шоковано дивилася на мене, і здогадавшись, що я хочу зробити, простягнула дві руки вперед, зупиняючи мій порив.
  — Що таке? Я зачинив двері. — Я зробив крок і уперся об її гарячі долоні.
  — Містер Блек… Ви мій студент. Я ваш викладач. — Ніколь облизала губи і мене накрило.
  — Нещодавно я цілував тебе, і ти була зовсім не проти. І я дуже хочу це повторити. — Я взяв її пальці в свої жмені, і стиснувши їх, промовив. — Я так багато думав про тебе Ніколь…
  — Містере Оуен… Я тоді аж ніяк не знала, що ви мій студент… І тоді я була під впливом адреналіну… Тож… ніякого продовження бути не може. Той поцілунок…
  — Був неперевершений. — Я нахилився до неї і відчув її важке дихання на своєму обличчі. — Я хотів знайти тебе…
  — Ти назвався Блеком…
  — Мене всі називають на прізвище…
  — Ти мій студент, Оуене… той випадок в провулку, - ми повинні все залишити в минулому. Я вдячна тобі за те, що ти заступився за мене, захистив мене, я ніколи цього не забуду.
  — А я не забуду твої смачні губи і збираюсь тобі нагадати, що нам обом це сподобалось. — Я нахилився торкнутись її губ своїми, але вона відвернулась.
  — Містере Блек!
  — Бубонько… Який я тобі «містер»?! Ми наодинці.
  — Так, давай по-порядку. Ти мій студент. Я твоя викладачка. А ще у тебе є дівчина, про яку ти геть забув коли… цілував мене. Та й я не краща.
  — У тебе хтось є? — Мені стало не пособі, уявляючи її з кимось іншим.
  — Все інше тебе не хвилює? — Її брова вигнулась.
  — Ні, не хвилює. Ми можемо не афішувати наші відносини.

Уроки Містера Джеймса 

   — Тож, не думайте про те, що ви одна із. Бо якщо б це було так - в нас була б одна ніч і все. А я точно знаю, що ви заслуговуєте на більше… значно більше. Ви над усім цим Рейчел. 

   — Я б хотіла, щоб ви зараз піднялись зі мною… але цього не станеться правда?

   — Ні. Не станеться. Чому? Я пояснив вже це вам.

   — Дякую за справжнє задоволення, містере Джеймс. — Я нахилилась і ніжно поцілувала його. Він торкнувся мого обличчя своїми гарячими пальцями і застогнав… застогнав з солодким болем. Я відсторонилась і швидко вийшла з автівки. Необертаючись, я забігла до під'їзду. Моє серце калатало і закохувалось в містера Джеймса - мого викладача. 

   Опинившись в квартирі, я зачинилась на замки, сіла на диван, і згадуючи цілунки містера Джеймса, розуміла, що мій світ остаточно змінився. Я закохалась. 

Запрошую до мого телеграм каналу тут багато візуалу

Мирного вечора!

Героям Слава!!!