Скільки живу, стільки шукаю відповідь на це питання, якщо чесно.

Соціальна взаємодія завжди дарувала мені енергію, але вона ж її і забирала. Це якийсь циклічний процес: сьогодні почуваєшся пустотливим всемогутнім створінням, а завтра сприймаєш чиїсь ненароком кинуті образливі слова, наче ножі в серце.

Закриваєшся, ховаєшся, щоб знову стати активною версією себе.

Я дуже люблю людей, бо вони можуть бути дивовижними. Робити неймовірні речі, надихати, кохати, створювати щось настільки фантастичне, що жодний штучний інтелект і через мільйон років не дійде до такого рівня.

Та завжди є і темна сторона. І вона часто перемагає, бо це значно простіше. Хоча і дуже боляче.

І я думаю, що потрібно навчитися поєднувати демона та янгола в собі, щоб вижити в цьому світі і не втратити найголовніше - вміння кохати. Воно і робить нас людьми.

Для мене кохання це не те, що можна завоювати чи викрасти, створити на порожньому місці. Кохання - це ти сама. Нестримна енергія, що огортає теплом та гармонією усе навколо, не вимагає нічого на заміну. Приймає дійсність з недоліками та цікавинками, мотивує ставати кращою версією себе, але не потребує цього. Щось безумовне, щире і тепле, наче море у серпні.

І буду не популярною сьогодні))

Мені не подобається сьогоднішнє свято, бо для мене це якась бутафорія.

Кохаєте? То скажіть про це голосно чи навпаки тихо шепочучи на вушко. Обійміть міцніше, приготуйте смачну вечерю коханій людині, поцілуйте. Робіть це щодня, поки можете, бо ми не маємо змоги передбачити нічого, на жаль. А не тільки в якийсь один день на рік...

Щиро вдячна за теплі коментарі до КЛУБУ ЗРАДНИКІВ, бачу фінал ви оцінили))) обіймаю, міцно!

А також нагадую, що щойно опублікувала нову главу САМА, ЛЮБА, САМА для вас тут https://booknet.ua/book/sama-lyuba-sama-b419148

Посміхнетеся, гарантую)

Ваша Лоре Лея!