Ну що ж, слідувати за власним девізом "не чекати Музи, а бути нею" на практиці непросто. Часом доводиться тупо дивитися в екран, спостерігаючи "мультики", але не в змозі оформити їх у літери.

Здається, у мене це майже вийшло ヅ 

Якщо в лісі нічого не здохне, завтра все допишу, відредагую і опублікую.

16-й розділ "Звинувачення" похмурий за своєю атмосферою (пф, типу фінал 15-го розділу був оптимістичним •̀.̫•́✧). 

І так, я не вмію писати маленькі розділи...) Уже більше 4300 слів. Я вас люблю, тому балую великими розділами ༼ಢ_ಢ༽

Ділюсь шматочком:

Діана зробила маленький ковточок гарячого напою – ледве не заплакала. Він пахнув м’ятою, обліпихою та лимоном. Майк ще додав корінь імбиру, гвоздику та шкірку апельсина. Схожий чай робила бабуся, коли Діана приходила засмучена чи то з тренувань, чи то зі школи. До міри терпкий, до міри солодкий – дійсно, смачний чай…

[...]

 

Мей всміхнулася:

– Ти ще, мабуть, і головешку туди додав.

– Ні, ти що? – скривився Майк. – Це ж блюзнірство. Щоб з головешкою, то треба на свіжому повітрі, зі справжнім багаттям.

– От завтра це і влаштуємо! – з ентузіазмом мовив Макс, навіть долонею по коліні стукнув.

– До завтра ще дожити треба… – Майк спохмурнів. На його чоло набігла тінь.