Містичне оповідання  “М’ясо” - ще один твір Тетяни Гищак, який вразив мене до глибини душі. 

Сюжет, здавалось би абсолютно фантастичний, але чомусь повірилося так, ніби  спостерігала все на власні очі. 

Дія відбувається в одному з медичних вишів, на кафедрі терапії. Треба зауважити, що конфлікти  в медичних закладах це практично побутове явище, і кафедральні працівники в цьому плані нічим не відрізняються від інших медиків. Ось і тут конфлікт виник через те, що молода асистентка Людмила весь час нехтує своїми обов'язками, прикриваючись лікарняними, а працювати за неї змушена інша людина. 

Завкафедрою нічого вдіяти зі своєю “хворобливою” підлеглою не може, або скоріше не хоче, перекладаючи рішення на  все ту ж Олену  Петрівну, яка і так практично самотужки тягне академічного воза. Терпець Олени  остаточно рветься, коли Людмила, щойно вийшовши з лікарняного, просить знову підмінити її. 

Людмилі відмовляють в категоричній формі, не дивлячись на те, що вона пропонує хабара.

Після цього починаються містичні події. Повернувшись в кабінет після консультації в стаціонарі, Олена Петрівна знаходить на столі пакунок з тим самим хабарем якого не взяла… і якби ж то діло було в тій банці кави, що знайшлася в пакеті!

Ох, скажу вам, тяжко доводиться працівникам, коли на кафедрі заводиться відьма! І буцімто впоралася Олена Петрівна з тією проблемою, що навішала на неї Людмила, і в той же час хепіенду не досягла. Але напевно зрозуміла свого завідувача,  який жодним чином не міг позбутися затятої прогульщиці.

Оповідання сподобається всім, хто полюбляє містичні історії, жахи і фантастику, саме до цих жанрів я віднесла би даний твір. 

Жодного зауваження до тексту у мене не виникло. Проте з’явилося побажання, що стосується обкладинки. 

Малюнок в стилі акварель чудово ілюструє оповідання - складається враження яскравого осіннього дня. От тільки назва твору і ім’я автора, виконані в жовтогарячому кольорі, зливаються з зображенням і на загальному фоні стають майже непомітними. От якби змінити забарвлення літер! Зробити їх контрастними, можливо, бордовими або чорними. Але вирішувати це, звичайно, автору.

Дякую Тетяні  за враження, які пробудив її твір. Мені було водночас цікаво і моторошно і дуже хотілося вигадати щось, що допомогло би головній героїні. 

З задоволенням порекомендую це оповідання моїм підписникам.

Оповідання читати тут.

Відгук написано в рамках МАРАФОНУ.