Сьогодні особливий день, я б сказала, революція в моєму сновидському житті!

Ви ніколи не замислювались, чому історії за сюжетами моїх сновидінь такі короткі?

Вам пощастило, бо сьогодні Ви дізнаєтесь відповідь на це питання.

Якщо Ви читали мої твори "По слідах темних сновидінь", "Фрейліна поневолі", то Ви точно маєте уявлення, які сюжети я проживаю в своїх снах. Часто я стаю тим персонажем, якого інші хочуть вбити/полонити/катувати/зґвалтувати. 

Звісно, мені не регулярно сняться кошмарні сни, сниться ще й багато хороших, та на хороших сюжету не зробиш, тож в хід йдуть погані.

Дуже погані, до речі, я навіщось притримую при собі, наче туза в рукаві.

Так ось, кожного разу, як я маю пережити якийсь абсолютно дикий, невимовно страшний досвід, я відключаюся зі сну. Довгий час мені не вистачало сил прожити найболючіше і настрашніше уві сні, і я цього уникала.

З сюжетних снів вийти дуже складно, та я навчена змалку, тож справляюся. 

Перша проблема - ти не усвідомлюєш себе. Ти - не ти. Ти персонаж, накріпко прикріплений до тла історії.

Відповідно, як ти можеш звільнитися, якщо не розумієш, що твоя реальність - це сон?

Коли "хмари над моєю головою згущуються", і я відчуваю, що ось-ось мій антагоніст заподіє мені сильного й неминучого удару, я вирішую в голові один і той самий ребус. Питаю себе: Хто я? Як я дійшла до цього? Чи могла я зробити те ж саме, що зробив за сюжетом мій персонаж?

І в момент, коли знаходжу якусь нелогічну деталь, чи проґалину в пам'яті, я усвідомлюю що це сон.

В сні, що згодом перетворився в історію "Бандитська вихованиця", група бандитів заливала мені в горлянку каністру бензина.

Хто читав цю історію, може пам'ятати, що головна героїня й сама була бандиткою, її віддали бандитам її ж батьки, на виховання, та вона викрила свою банду міліції, бо хотіла жити чесно.

Саме через цю її тягу до чесного життя пробивався мій власний характер. Бо я чесна й порядна людина, яка в своєму житті,як правило, уникає ризику. Через цю її характеристику я і нащупала себе справжню.

"Це все не правда! Я не могла стати бандиткою!" - волав мій внутрішній голос, коли на моє обличчя вже падала тінь каністри з бензином.

Усвідомити - не означає звільнитися від сну. Мені знадобилося ще немало зусиль, щоб заплющення очей уві сні спрацювало, і вивело мене нарешті зі сну в реальність.

Сьогодні ж я, мабуть, вперше за все життя не стала пручатися кошмарному сновидінню.

Навпаки, дозволила йому опанувати моєю свідомістю, і таки довести мене до розв'язки. 

Притому, пару годин тому уві сні, я пережила події, страшніші за випадок з бензином. І тим паче мій напрацьований інстинкт "тікати" не спрацював. 

Радію цьому просто неймовірно, бо нарешті сон закінчився не на кульмінації.

І мені не треба задаватись питанням по пробудженню: А що було б далі?(якби ти не злякалась).

Тож хочу запам'ятати цей день.

22 листопада - день, коли я мала сміливість зазирнути найбільшому страхові в очі.