Діана Козловська

12.02.2024, 08:49:24

Війна привела мене до української мови, адже я писала й розмовляла російською. Правда, одразу я не писала взагалі декілька місяців, бо приходила до тями. А потім після "Амстору", наче осяяння прийшло: "Що я взагалі роблю?" Чому я розвивалася стільки років не в тому напрямку? Бо багато хто так робив... Я почала шукати свій жанр, доки вдосконалювала мову. Спочатку було так важко писати!) Кожне слово шукала в словнику, синоніми, ступор у голові через переклад. Та за певний час я здолала це, і зараз мені дуже легко писати рідною) Я філолог) Мови не проблема, якщо вчити)
Під сирени я заспокоювалася читанням, або написанням. Моє хобі певною мірою врятувало мене)

Олеся Мрійниця

12.02.2024, 06:57:56

Якби не вiйна, то не почала б писати. Тему вiйни у своiх iсторiях обходжу, читати батальне теж не можу. Лiтератукра для мене як лiки, щоб легко абстрагуватися вiд негативу.

Таміла Калас

12.02.2024, 05:40:46

Дуже погано вплинула. У мене батько на війні загинув, а тепер ще й нагло забрали чоловіка. Зараз у голові каша, тому писати не можу зовсім.

Vladyslav Derda

12.02.2024, 03:07:37

Важко пишеться, проте багато чого відкрилося. Зараз пишу книгу де присутня війна, як страшне зло, що впливає на майбутнє цілих поколінь.

Ханна Трунова

12.02.2024, 00:19:43

Гм... Я стала писати більше, щоб нарешті все дописати. Використовую деякі образи-порівняння, до яких раніше не додумалась би... Мабуть, для цього зроблю окремий блог.

Марі Керімей

12.02.2024, 00:47:41

Майже перестала писати(

Ося

12.02.2024, 01:27:32

після того як почалася війна мені стало легше описувати емоціональні гойдалки та негативні емоції у персонажів книги. Не знаю чому :\