Війна привела мене до української мови, адже я писала й розмовляла російською. Правда, одразу я не писала взагалі декілька місяців, бо приходила до тями. А потім після "Амстору", наче осяяння прийшло: "Що я взагалі роблю?" Чому я розвивалася стільки років не в тому напрямку? Бо багато хто так робив... Я почала шукати свій жанр, доки вдосконалювала мову. Спочатку було так важко писати!) Кожне слово шукала в словнику, синоніми, ступор у голові через переклад. Та за певний час я здолала це, і зараз мені дуже легко писати рідною) Я філолог) Мови не проблема, якщо вчити)
Під сирени я заспокоювалася читанням, або написанням. Моє хобі певною мірою врятувало мене)
Якби не вiйна, то не почала б писати. Тему вiйни у своiх iсторiях обходжу, читати батальне теж не можу. Лiтератукра для мене як лiки, щоб легко абстрагуватися вiд негативу.
Гм... Я стала писати більше, щоб нарешті все дописати. Використовую деякі образи-порівняння, до яких раніше не додумалась би... Мабуть, для цього зроблю окремий блог.
Привіт усім! Як автор, я часто замислююся над тим, що нас надихає творити, писати, вигадувати нові світи та історії. І хочеться почути, що надихає вас! Особисто для мене джерела натхнення дуже різноманітні. Наприклад: Комп'ютерні
Не вірте людям, які кажуть, що будуть з тобою і в дощ і в сніг. Будьте з тими, які доводять це діями. І я зараз не про погоду) Я отримала дуже цінний досвід - треба покладатися тільки на себе. Думати своєю головою. Та нажаль....
Мої найкращі читачі! Моя історія "Право на щастя" потрапила у віджет гарячих новинок. Ви не уявляєте, як я зраділа цій події. Здається така дрібниця, але ж ні! Це просто вау! Дякую вам усім за те, що цікавитесь,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВійна привела мене до української мови, адже я писала й розмовляла російською. Правда, одразу я не писала взагалі декілька місяців, бо приходила до тями. А потім після "Амстору", наче осяяння прийшло: "Що я взагалі роблю?" Чому я розвивалася стільки років не в тому напрямку? Бо багато хто так робив... Я почала шукати свій жанр, доки вдосконалювала мову. Спочатку було так важко писати!) Кожне слово шукала в словнику, синоніми, ступор у голові через переклад. Та за певний час я здолала це, і зараз мені дуже легко писати рідною) Я філолог) Мови не проблема, якщо вчити)
Під сирени я заспокоювалася читанням, або написанням. Моє хобі певною мірою врятувало мене)
Діана Козловська, У мене схожа ситуація, зараз перекладаю книгу на Українську мову
Якби не вiйна, то не почала б писати. Тему вiйни у своiх iсторiях обходжу, читати батальне теж не можу. Лiтератукра для мене як лiки, щоб легко абстрагуватися вiд негативу.
Дуже погано вплинула. У мене батько на війні загинув, а тепер ще й нагло забрали чоловіка. Зараз у голові каша, тому писати не можу зовсім.
Важко пишеться, проте багато чого відкрилося. Зараз пишу книгу де присутня війна, як страшне зло, що впливає на майбутнє цілих поколінь.
Гм... Я стала писати більше, щоб нарешті все дописати. Використовую деякі образи-порівняння, до яких раніше не додумалась би... Мабуть, для цього зроблю окремий блог.
Hanna Trunova, Війна нас міняє(
Майже перестала писати(
Марі Керімей, Це прикро, але зрозуміло.
після того як почалася війна мені стало легше описувати емоціональні гойдалки та негативні емоції у персонажів книги. Не знаю чому :\
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати