❤️‍ Палке оповідання до Дня закоханих.

Починаю дарувати. :) Глави виходитимуть щодня.

Запрошую оцінити мій дебют в жанрі романтичної еротики. Сама я, як читач, люблю книги з дрібкою гострих спецій. Тож спробувала створити по-дорослому цікаву історію власноруч.

Анотація:

Друг юності і порядний хлопець Артем Хмелевський… змінився. Схоже, переді мною його темний двійник. Цей чоловік аж ніяк не ввічливий. Не співчуває, не розуміє і не допомагає задарма. І що ж він захоче за мій порятунок?

В тексті є: нова_зустріч, владний_герой, героїня_у_скруті

Уривок з першої глави:

– Ваша кава, Артеме Олександровичу! – випльовую, мало сама не отруївшись інтонацією. – Хотіла вибачитися, попросити в тебе допомоги, але бачу, що дуже зайнятий. Приємно було погомоніти. Бувайте здоровий, пане адвокат.

Усе! Треба бігти, бо голос мій дрижить, міміка пливе. І зараз я зірвуся у відверту істерику. А це вже зайве приниження. Вистачить йому й того, що я вже накоїла…

Затуляю губи долонею та прямую до дверей. Смикаю металеву ручку, але вона пружинить та не піддається. 

Навпроти моєї голови на полотно лягає і тисне чоловіча долоня.

Ось тепер двері гучно і драматично гупають!

Як і мій розгніваний та схвильований пульс.

Друга рука чоловіка обхоплює мене за плечі та тягне назад. За інерцією переступаю на підборах, аби не впасти.

Притуляюся до його міцних і твердих грудей спиною. Зірвано дихаю і кусаю губи, тамуючи дуже близьку до очей вологу і схлипи, що боляче стискають горло.

– Заспокоїлась? – лунає над вухом грубувато й сухо за кілька митей.

– Мгум…

– Сідай. Поговоримо… люба Марто, – його слова теж не смакують, просочені чимось гірким.

© «Більше не друг»

З теплом обіймаю. Бережіться. Поліна К. ♥