Працюю над новим розділом від самого рання - мої очі за це "дякую" мені не кажуть. Я вже стараюся не дивитися на "калькулятор слів"... Поки написано 2450 слів))) А треба ще багато..))

Поки я міркую, чи рухаюсь у правильному напрямку, скидую фрагмент із нового розділу.

Якщо чекаєте на 16-й розділ, відгукніться! :)))

.. Сперечатися з Суддею… – постукав по скроні він. – Мізки включай хоч часом!

Цієї миті Діані хотілося або розревітися, або заліпити Майкові ляща. Натомість вона міцно стиснула долоні в кулаки, залишаючи на шкірі півмісяці, і теж викрикнула:

– Я що, по-твоєму, повинна була мовчки стояти й терпіти безглузді звинувачення?

– Та дідько, ти знову це робиш – вступаєш у суперечку!

– Та ти сам вступив з ним у суперечку! – Образа застрягла в її горлі важким клубком.

– Так. Але як я це зробив, а? – Майк зненацька пом’якшився. Його погляд посвітлішав, ставши збентежено-лагідним. Він нахилився й зовсім тихо зашептав: – Діано, ти можеш сперечатися з будь-ким: зі мною та навіть з Деном. Але не з Суддями. Поміркованість повинна стати твоїм другим ім’ям.

– Але… – Діана опустила погляд, важко глитнувши. – Я не робила цього…