Вперше у житті зловила хандру перед своїм святом( зазвичай, я у приємному передчутті, навіть у найскладніші часи, але цей рік став вийнятком. Робочий завал; жахливі обстріли, які шокують, немов вперше; нечитун звичайний, брак натхнення і на фіналочку – захворів син. 
Ні, я аж ніяк не жаліюся і виправдовую себе, проте вичавлювати із себе по 10 тисяч обов'язкових, сухих, беземоційних символів? Не моя історія 

неПроклята Наречена відрізняється від "Лисої Гори" тим, що у першій я бачу кінцівку, але не маю середини. Тож процес іде інакше, і це абсолютно новий досвід.

Тож до чого я веду? Привітайте автора сердечками та коментарями до останнього розділу нової книги?

Ваша, Ліна Ост❤️

— О, любчику, я гадала після цієї ночі між нами не буде таємниць.

— Так, бляха, буквально ніяких таємниць! – загарчав він.

— Гадаю, буде чесно, якщо і ти скинеш рушничка. Бо мене бентежить ця необізнаність у ситуації. – я розвела руками, а потім склала їх на коліна, досі сидячи на сортирі.

— В якій ситуації? – він починав закіпати від моєї маячні.

— Ооо, в тій, де я маю зображати задоволену наречену. І задоволення моє має бути ну дууууже великим, чи на пів шишечки?