Вітаю, мої любі читачі!!!

СЬОГОДНІ ДІЮТЬ 2 ЗНИЖКИ!!!

НА ІСТОРІЇ ЗВЕДЕНИХ

«Мій норовливий зведений брат» - 10%

Історія Ханни та Нейта, - це один суцільний драйв. Пара, яка розпочинає своє знайомство зі сварок, зрештою віддається коханню, якому навіть відстань та роки не завада. Їхня молодість, драйв, шалені ночі, - сама згадка про це все допоможе їм пережити сім років розлуки. Один день змінив їх. Один день змусив тікати. І в один прекрасний день вони знову зустрілися, щоб знову бути разом. Та чи зможе Нейт пояснити Ханні, чому полишив її без пояснень? І чи зможе Ханна пробачити?
Вони не бачились сім років… Вона вже з іншим, але він прийшов повернути її.

Молодіжна. Сучасна. Чуттєва історія кохання через роки.
ОБЕРЕЖНО!!! SO HOT !!!

Уривок:

«— Нейте, прошу не треба все ускладнювати. — Ханна посміхнулась ніжно та з сумом в очах. — Я була рада тебе бачити. Дуже рада.

— Я скучив. Я нереально скучив за тобою. — Звільнивши руки Ханни, я схопив в долоні її миле обличчя і припав до повних, смачних губ. Все одразу ожило в пам’яті. Ми були знову щасливими.

Натиснувши на її губи, я зітхнув. Цей смак… її смак – мій персональний Рай. Ми пристрасно цілувались. Вона хотіла мене, так само, як і я її, але в одну мить Ханна відсторонилась, і ми повернулись до реальності.

— Я не можу… Я не можу так вчиняти з Джошуа, який піклується про мене і…

— Кохає.

— Так.

— А ти?

— Що я? — Ханна важко видихнула.

— Ти його кохаєш? — Я так не хотів промовляти це запитання в голос, але, все ж таки, промовив, завдавши собі невичерпного болю. Я боявся її відповіді. Боявся почути «Так».

— Мені добре з ним.

Я видихнув з полегшенням. Вона не змогла сказати, що кохає його, - бо вона і досі кохає мене. Так, - саме так. Її серце належить мені.

— Добре… — Я переможно посміхнувся. — «Добре» - це добре.

— Саме так. Поїхали, Нейте. Нас напевно вже шукають по всьому Вегасі.

Я знову вирулив на дорогу і ми поїхали назад, де на нас чекала реальність. Де на нас чекали Бріджит та Джошуа.

От така, - реальність.

Ми б мали з Ханною бути в одному із номерів,… я б мав її кохати, але я її везу до Джошуа, який її кохає.
Ми їхали в повній тиші. Ханна дивилася на свої схрещені пальці, які покоїлись на колінах, а я вів авто і думав, як мені все владнати.

Зупинивши авто, ми вийшли, і я запитав:

— Ханно… можна я тебе обійму?

— Ханно?! Ось ти де? — До нас наближався Джошуа.

Дуже вчасно!

Він підійшов до неї, і обійнявши, припав до її губ. Мені здалося, що в моє серце влучило з десяток отруйних стріл, які повільно мене вбивають. Я щойно теж цілував ці губи,… я колись цілував ці губи… а тепер їх цілує якийсь недоумок Джошуа.

Вона моя. Моя.

Ханна відсторонившись, посміхнулась і промовила:

— Ми проїхались з Нейтом, трішки провітрили голови. — Вона подивилась на мене, а потім знову на нього. Ханна наче боялась, що я щось скажу Джошуа, тому поспішила забрати його подалі від мене».


«Ісая. Реванш».-  10 %
(однотомник)

Айрін вперше закохалась. Перші сильні почуття і викликав їх зведений брат. Вона всім серцем лише до нього, а він без усіляких здавалося б причин відштовхує та ображає її. Але в один вечір - усе змінюється. Ісая відповідає на почуття Айрін і все було б просто чудово, якщо дівчина не втекла від нього на довгі три роки. Їхнє перше кохання нікуди не зникло, та чи вийде бути разом та подолати образу від втечі?

Історія про кохання до нестями. Історія про те, що відстань ніщо для кохання. І навіть коли ти гадаєш, що бажаєш реваншу, то подивившись у вічі коханій людині – реванш перетворюється на прощення.

Уривок:
«— Я мусила.

— А ти не мусила хоча б сказати мені про свої наміри поїхати від мене? Ні, не мусила? — Ісая весь палав від гніву та болю, який я бачила в рисах його обличчя та очах.

— Знаєш, здається ми обоє зробили поспішні рішення… Я втекла, а ти вбив собі в голову, що я могла тобі зрадити.

— Ти могла зробити все що завгодно. Тобі віри нема, Айрін. — Розгнівано приснув він і повернувся до дороги. Ми знову рушили, і я лише зараз зрозуміла, що ми прямуємо по тій самій дорозі, по якій ми їздили на наше таємне місце.

— Ти їдеш на наше місце?

— На наше? — Він зловісно розреготався. — Ніякого нашого місця немає. Є мій будинок, який я збудував в своєму улюбленому місці. — Він ще дужче стиснув кермо.

В моїх грудях опинилася отруйна стріла. Я заслужила.

Я могла лише сказати.

— Я рада, що у тебе є будинок і він в такому особливому місці, де ти можеш бути відірваний від світу.

— Я теж… радий. Але ми б мали жити в ньому разом. — Він на мить подивився на мене, і в його очах я побачила блиск. — Ми будували плани і мріяли,… а потім… потім ти все зруйнувала. Ось така от правда.

— Принаймні, на тиждень так і буде. — Тихо промовила я.

— Ти ж розумієш, що ти влипла? — Він повернувся до мене, і я впізнала той самий погляд Ісаї, який говорив мені про щось хтиве,… щось солодке та дике.

 Я влипла. Дійсно влипла. І я рада цьому.

— Може це ти влип. — Засміялась я і він підтримав мій сміх.

— Побачимо, «сестричко». Побачимо.

— Ти щось замислив, правда Ісая?

— Так.

Ісая зупинив авто і я запитала.

— І що ж?

— Реванш, Айрін. Реванш.

Запрошую до мого телеграм каналу тут багато візуалу

Героям Слава!

Мирного усім неба!