Моя перша книга "Щастя дорогу знайде" - про звичайних людей, які живуть у сучасному світі. Вони переживають, сумніваються та кожного дня вирішують побутові проблеми. І не так легко знайти своє кохання у такій круговерті... 

• А ти все працюєш, я бачу? – ще один голос відволік від роздумів. Макар, новий технік, стояв поряд, елегантно обпираючись об стіну. Працівниці, які повинні були дивитись за роботою конвеєра, згрудились та уважно слідкували за подіями. "Ну ось, тепер поповзуть плітки по селу" – нервово подумала Марія і від того дещо різкувато відповіла:

• А тобі щодо того? Чи в тебе своєї роботи немає?

• У хорошого техніка роботи мало, адже йому платять за те, щоб все працювало.

• Ну а мені платять за те, щоб працювала я. – дівчину бентежив його лукавий погляд та влучні відповіді. Вона ніколи не вміла вести такі розмови, з жартами та недомовками. Зате прекрасно розуміла, що в невеличкому селі репутацію потрібно берегти. Одна справа – пофліртувати з хлопцем у компанії однолітків, інша – розмовляти наодинці, хай і на очах у інших.

А тут ще й хлопець з міста, ще й вміє бісики пускати і відкрито цим користується. Розмови з таким явно до добра не доведуть. Проте сам Макар, очевидно, ні про що таке і не думав:

• А що ти робиш сьогодні увечері?

• Їсти готую та прибираю. – одним оком Марія відслідковувала переміщення купки дівчат, яким явно не сподобалось віддалення симпатичного міського кавалера. Вони повільно наближались, стараючись не привертати уваги.

• Так може я тебе нагодую вечерею?

• Боюсь, я повинна готувати не лише для себе. В нас у сім'ї шестеро. І я найстарша.